Удосконалення прогнозування перебігу та виходів інфекційного мононуклеозу у дітей на підставі клініко-імунологічних проявів хвороби та структурної організації лімфоцитів крові хворих

Abstract

Герпесвірусні інфекції (ГВІ) залишаються актуальною проблемою сучасної педіатрії. Насамперед це пов’язано з їх широким розповсюдженням, здатністю до довічної персистенції з періодичною активацією та переходом латентних форм в маніфестні і генералізовані. На думку експертів ВООЗ (2018), в даний час мова йде про пандемію герпесвірусних інфекцій: до 90% дорослого і дитячого населення планети інфіковано герпес-вірусами (ГВ), при цьому у 50% з них відзначають маніфестні форми інфекції. Інфекційний мононуклеоз (ІМ) є найбільш поширеним, характерним клінічним проявом герпесвірусних інфекцій. Згідно МКХ – 10 в блоці «Інфекційний мононуклеоз» (B27) включено: гамагерпесвірусний мононуклеоз, який спричинює вірус Епштейна – Барр (ВЕБ), цитомегаловірусний мононуклеоз, мононуклеоз неуточненої інфекційної природи. Однак більшість вчених пов'язують цю хворобу саме з вірусом Епштейна-Барр, (герпесвірус 4 типу). У світі на інфекційний мононуклеоз щорічно хворіють від 16 до 800 осіб на 100 тис. населення. За даними ВООЗ (2016), понад 50% дітей перших 10 років і 80-90% дорослих мають специфічні до вірусу антитіла як маркер попереднього інфікування. Рівень інфікованості дорослого населення України - майже 100%, а дитячого – більш ніж 50% [8, 9], при цьому у 50% з них відзначають рецидивуючий перебіг хвороби. У доступній літературі достатньо ґрунтовно висвітлено питання етіології, клініки та лабораторної діагностики інфекційного мононуклеозу у дітей. Однак деякі складові патогенезу хвороби залишаються не до кінця вивченими, дискутабельними з наукової та практичної точок зору. Відомо, що клінічні прояви будь-якого захворювання, у тому числі й інфекційного мононуклеозу, у багатьом визначаються факторами імунної відповіді, які включають клітинну та гуморальну ланку імунітету. Останні здатні надмірно посилювати запальні ефекти та сприяти до загасання клінічних проявів хвороби, або напроти, приводити до несприятливого перебігу захворювання: його хронізації, а нерідко – формуванню патологічних змін, загрозливих життю людини. Серед факторів клітинної ланки імунітету надзвичайно важливу роль, відіграють лімфоцити крові, які впливають на всі етапи імунної відповіді, визначаючи їх своєчасність, силу і адекватність. Серед останніх на сучасному етапі велику зацікавленість вчених привертають CD4 T-клітини (Th1 та Th2 лімфоцити), які безпосередньо приймають участь у багатьох процесах життєдіяльності дитячого організму. Незважаючи на встановлення факту їх участі у продукції цитокінів, та в подальшому успішному формуванні імунної відповіді, роботи, присвячені визначенню їх ролі у розвитку, перебігу та наслідках ІМ у дітей є малочисленими, а результати – досить суперечливими. Мало робіт, які присвячені питанням взаємозв'язку В-лімфоцитів, які розпізнають антигени, виробляючи при цьому специфічні антитіла та Т-клітин індукторно-хелперного ряду. Між тим, ряд антигенів може викликати надмірну активацію і проліферацію В-лімфоцитів без участі Т-лімфоцитів, що в подальшому сприяє розвитку тяжких форм і несприятливого перебігу захворювань. Безперечна роль у формуванні перебігу та виходів інфекційного мононуклеозу належить гуморальному імунітету. Відомо, що саме фактори гуморальної ланки імунної відповіді забезпечують клінічну виразність маніфестного періоду захворювання, а параметри її можуть бути, можливо, прогностичними критеріями . На сучасному етапі роботи, присвячені визначенню ролі структурного стану імунокомпетентних клітин і значущості його в реакції на антигенний подразник малочислені, а результати – неоднозначні. Серед структур клітини важливу роль відіграє її плазматична мембрана та мікров’язкостні властивості внутрішньоклітинного середовища, що забезпечують інфекційну чистоту клітини, іонний транспорт, електричну збудливість, міжклітинну комунікацію та інше. Порушення будь-якої з цих властивостей може призводити до зміни життєдіяльності клітини або навіть її загибелі. Таким чином, на сучасному етапі вченими досить докладно описані питання імунорегуляції інфекційних захворювань. У доступній літературі вказується на важливу роль клітинної і гуморальної ланок імунітету у формуванні перебігу та виходів багатьох інфекційних захворювань. Однак, не дивлячись на інтенсивні дослідження ролі факторів імунітету, до цього часу не розроблені методи ранньої діагностики несприятливого перебігу та виходів ІМ у дітей, які спираються на клініко-імунологічні показники. Залишаються невирішеними і надзвичайно складними питання структурної організації імунокомпетентних клітин, що визначають адекватність і своєчасність імунної відповіді хворих, а звідси і розвиток можливих варіантів перебігу та виходів захворювання. Комплексний аналіз подібних досліджень, на наш погляд, може бути джерелом розробки нових шляхів прогнозування перебігу інфекційного мононуклеозу, що дозволить своєчасно провести необхідні лікувальні заходи, які в подальшому допоможуть уникнути небажаних його виходів.