DSpace Repository

ISSN 2310-8363

Репозитарій Харківського національного медичного університету – це відкритий електронний архів академічних текстів, матеріалів наукового та навчально-методичного призначення, створених науковцями, викладачами, іншими працівниками університету та здобувачами

З усіх питань щодо Репозитарію ХНМУ звертайтеся до координатора Тетяни Павленко за адресою: repository@knmu.edu.ua

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 19 of 19

Recent Submissions

Assessment of Interest in Nutrition Services in the Development of an Innovation Ecosystem
(2026) Пивоваров, Олександр Васильович; Pyvovarov, O.
The terms nutritional therapy and nutritional therapist are extremely popular in the UK and European Union countries. Personalized nutritional support utilizing modern technologies. Patients use smartwatches and continuous glucose monitoring (CGM) sensors. Integration with medical systems allows data from personal electronic devices to be transmitted to the electronic health record (eHealth). AI-based technologies are used for preliminary data analysis and formulates professional recommendations. An analysis of Google trends confirms a rise in search queries for the term nutriology amidst growing interest in healthy lifestyles. In the English-speaking scientific community, the terms clinical nutrition and dietetics are more commonly used. An interdisciplinary assessment of search activity based on Google Trends data confirmed increasing user interest in nutriology-related services. A significant surge in queries for visual information in early 2026 indicates an urgent need for the development of illustrative graphic materials − a factor worth considering when designing innovative ecosystems. The Smart Clinic and Living Lab concepts − linked to the integration of digital technologies into the healthcare system − may prove relevant to the development of innovative ecosystems.
Системні прояви пізньої шкірної порфірії на тлі цирозу печінки. Огляд літератури та клінічний випадок
(2026) Журавльова, Лариса Володимирівна; Сікало, Юлія Костянтинівна; Федоров, Володимир Олександрович; Журавльова, Анна Костянтинівка; Ховрат, Тетяна Іванівна; Зінченко, Ганна Петрівна; Загребельська, Анжела Валеріївна
Пізня шкірна порфірія (ПШП) — це метаболічна патологія, зумовлена дефіцитом уропорфіриногендекарбоксилази, що призводить до системного депонування порфіринів. Діагностика ПШП на тлі декомпенсованого цирозу печінки становить значну складність через клінічну мімікрію під системні захворювання сполучної тканини або вторинний гемохроматоз, що створює «метаболічну пастку» для клініциста. Представлено клінічний аналіз стану 55-річної пацієнтки з фотосенсибілізацією та печінковою недостатністю, що прогресує, нез’ясованої етіології. Клінічний перебіг характеризувався тяжкою панцитопенією (гемоглобін — 67 г/л, тромбоцити — 61 · 109 /л), гепатоспленомегалією та сепсисом (Staphуlococсus hominis). Лабораторно виявлено біохімічну дисоціацію: екстремальна гіперферитинемія (760 нг/мл) при нормальному рівні заліза в cироватці та відсутність гіпербілірубінемії (17,4 мкмоль/л). Рівень порфіринів у сечі відповідав верхній межі норми попри системність ураження. Виявлення міозит-специфічних антитіл (анти-PL-7, анти-Ro52) ініціювало хибний діагностичний пошук у напрямі антисинтетазного синдрому. Пацієнтка померла на 14-ту добу госпіталізації від фульмінантного дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ-синдрому) та легеневої емболії (D-димер > 7500 нг/мл). Автопсія виявила нетипове сіро-зелене забарвлення печінки, підшлункової залози та головного мозку. Проте реакція Перлса на залізо була негативною, що підтвердило порфіринову природу пігментації та заперечило гемохроматоз. Гістологічно підтверджено дрібновузликовий цироз із гіаліново-крапельною дистрофією гепатоцитів за відсутності ознак алкогольного стеатозу. Наведений випадок ілюструє феномен «імунологічної мімікрії», коли системний некробіоз гепатоцитів провокує викид антигенів і хибнопозитивні результати ревматологічних тестів. Метаболічна дисоціація (нормальні рівні білірубіну та порфіринів у сечі при масивному забарвленні органів) пояснюється ефектом тканинної ретенції пігментів і зниженням їхнього синтезу на ранніх етапах. Негативна реакція Перлса є критичним диференційним маркером, що дає змогу відрізнити псевдогемохроматоз при ПШП від залізодепозитарних хвороб. Висновки. У пацієнтів із цирозом невідомої етіології та шкірним синдромом необхідно проводити цілеспрямований пошук ПШП, навіть за відсутності класичних біохімічних маркерів у сечі та крові. Гістохімічна верифікація є обов’язковим етапом для становлення системного порфіринозу та уникнення діагностичних помилок, зумовлених ревматологічними «масками».
Сучасні погляди на діагностику та лікування альдостеронізму
(2026) Подгорна, Дарія Станіславівна; Кирилова, Олена Андріївна; Кривоносова, Олена Михайлівна
Альдостеронізм належить до клінічно значущего ендокринного синдрому, що характеризується надмірною продукцією альдостерону та призводить до порушення водно-електролітного гомеостазу, затримки натрію, втрати калію і формування артеріальної гіпертензії. Альдостеронізм нерідко залишається недіагностованим станом, хоча, за даними епідеміологічних досліджень, він виявляється у 5–10 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією та майже у 20 % осіб із резистентною формою артеріальної гіпертензії. Принципова відмінність між первинним (ПА) та вторинним альдостеронізмом (ВА) полягає в причинах гіперсекреції гормону та стані ренінангіотензин-альдостеронової системи. ПА зумовлений автономною секрецією альдостерону корою надниркових залоз, що супроводжується пригніченням активності реніну плазми. Натомість ВА розвивається як компенсаторна відповідь на зниження ефективного об’єму циркулюючої крові або ниркову гіпоперфузію та характеризується підвищеною активністю реніну. У сучасних умовах спостерігається зростання поширеності резистентної артеріальної гіпертензії, значна частка якої асоційована саме з ПА. Водночас ВА часто ускладнює перебіг хронічної серцевої недостатності, цирозу печінки та захворювань нирок, погіршуючи прогноз основної патології. Таким чином, обидва варіанти альдостеронізму слід розглядати як патологічні стани, що негативно впливають на функціонування багатьої органів та систем. Це зумовлює необхідність підвищення настороженості та обізнаності лікарів різних спеціальностей щодо своєчасної діагностики й раціонального ведення пацієнтів із даною патологією.
Вплив стресу, спричиненого війною, на загострення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби
(2026) Марчук, Альбіна Віталіївна; Гейдаров, Гусейн; Таран, Олексій Сергійович; Кривоносова, Олена Михайлівна
Робота виконана із застосуванням добровільного анкетування респондентів за допомогою авторського опитувальника, статистичної обробки отриманих результатів та аналізу вітчизняних і закордонних літературних джерел. У дослідженні взяли участь 100 респондентів: 70 жінок та 30 чоловіків. Для більш глибокого аналізу взаємозв’язку між рівнем стресу, пов’язаного з війною та бойовими діями, і загостренням гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) респондентів було розподілено залежно від місця перебування: 1 група (території з активними або ймовірними бойовими діями) – 52% (52 респонденти), 2 група (відносно безпечні території України) – 30% (30 респондентів), 3 група (перебування за кордоном) – 18% (18 респондентів). Результати дослідження. На запитання щодо перебування у зоні бойових дій 74% респондентів відповіли ствердно, тоді як 26% – заперечно. На запитання щодо необхідності евакуації або зміни місця проживання через війну 70% опитаних відповіли «так», а 30% – «ні». Таким чином, більшість респондентів безпосередньо стикалися з бойовими діями або були змушені змінити місце проживання, що свідчить про значний вплив стресових факторів, пов’язаних із війною. Оцінювання частоти виникнення тривоги, страху чи напруження, пов’язаних із війною, проводилося за шкалою від 1 до 5 балів (1 бал – ніколи, 5 балів – постійно). Результати розподілилися таким чином: 1 бал – 2%, 2 бали – 14%, 3 бали – 42%, 4 бали – 30%, 5 балів – 12%. Отримані дані свідчать, що більшість опитаних часто відчувають тривогу, страх або напруження, пов’язані з війною, проте лише 24% респондентів зверталися за психологічною допомогою. Також було проведено оцінювання рівня стресу за останні 6 місяців за шкалою від 1 до 10 балів, де 1 бал відповідав мінімальному рівню стресу, а 10 балів – максимальному. Результати становили: 1 бал – 0%, 2 бали – 4%, 3 бали – 6%, 4 бали – 16%, 5 балів – 12%, 6 балів – 6%, 7 балів – 14%, 8 балів – 18%, 9 балів – 8%, 10 балів – 16%. Більшість респондентів оцінили власний рівень стресу як помірний або високий, що свідчить про тривале перебування в умовах значного психоемоційного навантаження. У результаті встановлено, що 56% респондентів мають порушення сну, зокрема труднощі із засинанням, часті пробудження, кошмари та підвищену денну сонливість. Крім того, 46% опитаних відзначили зміну апетиту, пов’язану зі стресом: у 28 респондентів спостерігалося його підвищення, а у 18 – зниження.
Ожиріння як фактор ризику серцево-судинних ускладнень при цукровому діабеті 2 типу: сучасні патогенетичні аспекти
(2026) Чумаченко, Людмила Василівна; Кривоносова, Олена Михайлівна
Проведений аналіз сучасних наукових джерел засвідчив, що ожиріння є одним із провідних факторів ризику розвитку серцевосудинних ускладнень у пацієнтів із ЦД 2 типу. Надлишкове накопичення жирової тканини сприяє формуванню інсулінорезистентності, яка розглядається як центральна патогенетична ланка розвитку ЦД 2 типу та асоційованих із ним метаболічних порушень. У відповідь на зниження чутливості периферичних тканин до інсуліну β-клітини підшлункової залози тривалий час підтримують компенсаторну гіперсекрецію гормону, проте поступове виснаження їх функціонального резерву призводить до розвитку стійкої гіперглікемії та прогресування захворювання. Встановлено, що жирова тканина є активним ендокринним органом, який синтезує широкий спектр біологічно активних речовин, зокрема лептин, адипонектин, фактор некрозу пухлин та інші прозапальні медіатори. При ожирінні порушується баланс продукції цих сполук, що супроводжується розвитком хронічного системного запалення низької інтенсивності, ендотеліальної дисфункції та активацією атерогенних механізмів. Зазначені зміни створюють сприятливі умови для формування та прогресування атеросклеротичного ураження судин. Важливу роль у розвитку серцево-судинних ускладнень відіграють порушення ліпідного обміну, характерні для поєднання ожиріння та цукрового діабету. У більшості пацієнтів спостерігається підвищення концентрації тригліцеридів і ліпопротеїнів низької щільності поряд зі зниженням рівня ліпопротеїнів високої щільності. Такий атерогенний профіль суттєво прискорює розвиток атеросклерозу та підвищує ризик виникнення ішемічної хвороби серця. Додатково хронічна гіперглікемія сприяє ушкодженню ендотелію, посиленню оксидативного стресу та активації процесів судинного ремоделювання, що погіршує функціональний стан серцево-судинної системи. За даними літератури, поєднання ожиріння та ЦД 2 типу асоціюється зі значним підвищенням ризику розвитку артеріальної гіпертензії. Патогенетичними механізмами цього процесу є активація симпатичної нервової системи, стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, затримка натрію та води в організмі, а також збільшення периферичного судинного опору. Наявність артеріальної гіпертензії суттєво посилює навантаження на серце та судини, підвищуючи ризик розвитку інфаркту міокарда, інсульту та хронічної серцевої недостатності. Особливу клінічну значущість має абдомінальне ожиріння, яке вважається найбільш несприятливим варіантом розподілу жирової тканини. Вісцеральний жир характеризується високою метаболічною активністю та інтенсивною продукцією прозапальних цитокінів і адипокінів, що посилюють інсулінорезистентність, підтримують хронічне запалення та негативно впливають на функціональний стан серцево-судинної системи. У зв'язку з цим окружність талії поряд з індексом маси тіла розглядається як важливий показник оцінки кардіометаболічного ризику та прогнозування розвитку серцево-судинних подій. Результати сучасних досліджень свідчать, що зниження маси тіла на 5–10 % супроводжується достовірним покращенням показників вуглеводного та ліпідного обміну, зменшенням рівня артеріального тиску та зниженням ризику серцево-судинних подій. Особливого значення в останні роки набувають дані щодо кардіопротективного впливу сучасних цукрознижувальних препаратів, зокрема агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1, які забезпечують ефективне зниження маси тіла та сприяють зменшенню серцевосудинного ризику. Таким чином, комплексний підхід, що включає модифікацію способу життя, контроль маси тіла та своєчасну медикаментозну терапію, є важливою складовою профілактики кардіоваскулярних ускладнень у пацієнтів із ЦД 2 типу. Ожиріння є одним із ключових модифікованих факторів ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із ЦД 2 типу. Провідними механізмами його негативного впливу виступають інсулінорезистентність, хронічне системне запалення, дисліпідемія, оксидативний стрес та ендотеліальна дисфункція. Поєднання ожиріння та цукрового діабету асоціюється зі значним зростанням ризику розвитку атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності та інших кардіоваскулярних подій. Своєчасна діагностика надлишкової маси тіла, корекція способу життя та оптимізація метаболічного контролю є важливими складовими профілактики серцево-судинних ускладнень у даної категорії пацієнтів.