Ускладнення реперфузійної терапії гострого ішемічного інсульту (науковий огляд)
Loading...
Date
Authors
Дубенко, Ольга Євгеніївна
Dubenko, Olga
Гребенюк, Ганна Віталіївна
Анисєнкова, Вікторія Юріївна
Калашникова, Н.М.
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Editor(s)
Abstract
Реперфузійна терапія з використанням внутрішньовенного тромболізису і механічної тромбектомії є головним видом специфічного лікування ішемічного інсульту. Однак відновлення мозкового кровотоку може парадоксально призводити до реперфузійних пошкоджень мозкової тканини. У поданому науковому огляді розглянуті головні причини ускладнень реперфузійної терапії. Науковий пошук здійснено за базами даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov), ClinicalKeyElsevier (https://www.clinicalkey.
com), Cochrane Library (https://www.cochranelibrary.com) і Google Scholar (https://scholar.google.com) за публікаціями 2008–2024 рр. Внутрішньочерепний крововилив є одним з найбільш небезпечних ускладнень тромболітичної терапії ішемічного інсульту, що асоціюється з поганим прогнозом. Факторами ризику розвитку реперфузійних ускладнень, у тому числі геморагічної трансформації інфаркту мозку, можуть бути вік, передінсультне лікування та стани, об’єм інфаркту. Ризик і частота можуть залежати від
техніки реперфузії в гострій фазі інсульту та різних реперфузійних стратегій, як-от внутрішньовенний тромболізис альтеплазою, тенектеплазою, механічна тромбектомія тощо. Реперфузійні пошкодження мозку мають комплексні патофізіологічні клітинні й біохімічні механізми розвитку, і одним з головних чинників є пошкодження гематоенцефалічного бар’єра. Підвищена проникність гематоенцефалічного бар’єра опосередковується активацією матриксних металопротеїназ. Для оцінки проникності гематоенцефалічного бар’єра і ризику геморагічної трансформації досліджується низка лабораторних біомаркерів. Низка досліджень доводять, що підвищення рівня матриксної металопротеїнази 9 асоціюється зі збільшенням розмірів інфаркту мозку і розвитком геморагічної трансформації. Ще одним обнадійливим лабораторним маркером є кавеолін-1, знижені рівні якого пов’язані з внутрішньочерепною кровотечею і поганим функціональним результатом після ендоваскулярної терапії. Досліджуються різні нейропротективні стратегії для зниження ризику виникнення ускладнень реперфузійної терапії. Сучасні підходи до реваскуляризації стали дуже успішними й продовжують покращуватися, можливо, і концепція реперфузійного пошкодження набуде подальшого розвитку.
Description
Citation
Ускладнення реперфузійної терапії гострого ішемічного інсульту (науковий огляд) / О. Є. Дубенко, Г. В. Гребенюк, В. Ю. Анисєнкова, Н. М. Калашникова // Медицина невідкладних станів. – 2025. – № 21 (1). – С. 14–22.
