Електроенцефалографічні маркери епілептогенезу у хронічному періоді вибух-індукованої легкої черепно-мозкової травми

Abstract

Вибух-індукована легка черепно-мозкова травма (ЧМТ) поширена серед військовослужбовців і асоціюється з тривалими нейрофункціональними порушеннями. Накопичуються дані про підвищений ризик розвитку посттравматичної епілепсії після повторного впливу вибухової хвилі. Сучасні нейровізуалізаційні дослідження виявляють ознаки нейрозапалення та порушення зв’язків у мозкових мережах. Електроенцефалографія (ЕЕГ) може використовуватись як доступний метод ранньої діагностики функціональних змін головного мозку внаслідок ЧМТ та предикції епілептогенезу. Цілі – оцінити особливості ЕЕГ у пацієнтів у хронічному періоді вибух-індукованої черепно-мозкової травми та визначити їх потенціал як маркерів підвищеної нейрональної збудливості. Матеріали та методи. Обстежено 56 військовослужбовців віком 25–56 років пацієнтів у хронічному періоді вибух-індукованої ЧМТ (6 місяців – 3 роки після травми) та 15 здорових осіб. ЕЕГ реєстрували у звукоізольованій кімнаті у стані спокійного неспання (до 30 хв) із використанням 19-канальної системи ЕЕГ NeuroCom (Україна) з частотою дискретизації 400 Гц та роздільною здатністю 16 біт. Електроди накладали відповідно до міжнародної системи 10–20. Застосовували функціональні проби (активація, фотостимуляція, гіпервентиляція). Були проведені як візуальний, так і спектральний аналізи ЕЕГ. Спектральний аналіз проводився на стаціонарних сегментах (35–45 секунд) ЕЕГ у стані спокою без артефактів. Результати. У пацієнтів із вибух-індукованою легкою ЧМТ виявлено зниження відносної потужності α-ритму разом із підвищенням активності у β-, θ- та δ-діапазонах, переважно у лобно-скроневих ділянках. Спостерігались зміни частоти та топографії α-ритму, зменшення його амплітуди. Візуальний аналіз виявив уповільнення фонової активності (82,5%), фронтальну інтермітуючу ритмічну δ-активність (25,5%) та епілептиформні патерни: передньоскроневі й лобні спайки (28,7%), потиличні спайки (19,2%) і генералізовані спайк-хвильові розряди (15,3%). Патологічні зміни посилювалися під час функціональних навантажень. Висновки. ЕЕГ-зміни у хронічному періоді вибух-індукованої легкої ЧМТ відображають зниження функціональної активності кори та порушення корково-підкоркової взаємодії, дисфункцію серединних неспецифічних структур та підкоркових структур мозку, імовірно пов’язані з мікроструктурним ушкодженням білої речовини. Виявлені патерни можуть розглядатися як ранні електрофізіологічні маркери підвищеної нейрональної збудливості та потенційного розвитку посттравматичної епілепсії, що узгоджується з експериментальними та клінічними даними щодо наслідків повторного впливу вибухової хвилі.