Променева діагностика пневмотораксу при бойовій травмі

Abstract

Актуальність. Травми грудної клітки при бойових діях посідають чільне місце й нерідко стають причиною смерті. До широкого впровадження методів візуалізації в клінічну практику рівень смертності при бойових травмах грудної клітки перевищував 50 %. Мета: порівняльна оцінка можливостей рентгенографії та ультрасонографії в діагностиці пневмотораксу, що виник у результаті бойової травми. Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз результатів рентгенографії та ультрасонографії в 76 пацієнтів з пневмотораксом, що виник унаслідок бойової травми грудної клітки. Результати. При рентгенографії в положенні пацієнтів лежачи на спині чутливість методу становила 58,1 %, специфічність — 72,7 %, точність — 64,5 %, позитивна передбачувальна цінність — 73,5 %, негативна передбачувальна цінність — 57,1 %. Чутливість методу в положенні пацієнтів сидячи становила 71,9 %, специфічність — 89,5 %, точність — 76,3 %, позитивна передбачувальна цінність — 95,3 %, негативна передбачувальна цінність — 51,5 %. Ультразвукова діагностика пневмотораксу ґрунтувалася на виявленні симптому штрих-коду через відсутність ковзання вісцеральної плеври під час вдиху пацієнта. Чутливість ультрасонографії в В-режимі становила 90,8 %, специфічність — 81,8 %, точність — 89,5 %, позитивна передбачувальна цінність — 96,7 %, негативна передбачувальна цінність — 60,0 %, а в комбінованому В+М-режимі — 94,0; 88,9; 93,4; 98,4; 66,7 % відповідно. У діагностиці великого пневмотораксу чутливість рентгенографії становила 96,8 %, специфічність — 100,0 %, точність — 96,9 %, позитивна передбачувальна цінність — 100,0 %, негативна передбачувальна цінність — 50,0 %, а ультрасонографії — 96,7; 100,0; 96,9; 100,0; 66,7 % відповідно. Висновки. Ультрасонографія має більшу чутливість у діагностиці невеликого пневмотораксу, ніж звичайна рентгенографія, особливо в лежачих пацієнтів. Ультрасонографія в комбінованому В+М-режимі може бути як первинним, так і уточнюючим методом діагностики пневмотораксу при бойовій травмі.

Background. Chest injuries during combat operations occupy a prominent place and often become the cause of mortality. Before the widespread introduction of imaging methods into clinical practice, the mortality rate for chest combat injuries exceeded 50 %. Objective: a comparative assessment of radiography and ultrasonography options in the diagnosis of pneumothorax that occurred as a result of combat trauma. Materials and methods. A comparative analysis of the radiography and ultrasonography results was carried out in 76 patients with pneumothorax due to chest combat trauma. Results. During X-ray in the supine position, the sensitivity of the method was 58.1 %, specificity — 72.7 %, accuracy — 64.5 %, positive predictive value — 73.5 %, negative predictive value — 57.1 %. The sensitivity of the method in the sitting position of patients was 71.9 %, specificity — 89.5 %, accuracy — 76.3 %, positive predictive value — 95.3 %, negative predictive value — 51.5 %. Ultrasound diagnosis of pneumothorax was based on identifying the “barcode” sign due to the lack of sliding of the visceral pleura during the patient’s inspiration. The sensitivity of ultrasonography in B-mode was 90.8 %, specificity — 81.8 %, accuracy — 89.5 %, positive predictive value — 96.7 %, negative predictive value — 60.0 %, and in combined B + M modes — 94.0, 88.9, 93.4, 98.4, 66.7 %, respectively. In the diagnosis of large pneumothorax, the sensitivity of radiography was 96.8 %, specificity — 100.0 %, accuracy — 96.9 %, positive predictive value — 100.0 %, negative predictive value — 50.0 %, respectively, and of ultrasonography — 96.7, 100.0, 96.9, 100.0, 66.7 %, respectively. Conclusions. Ultrasonography has greater sensitivity for diagnosing small pneumothorax than conventional radiography, especially in bedridden patients. Ultrasonography in combined B + M modes can be both a primary and a clarifying method for diagnosing pneumothorax in combat trauma.