Вплив еплеренону на сироватковий рівень стимулюючого чинника зростання, що експресується геном 2, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією

Abstract

Мета роботи – вивчити динаміку параметрів діастолічної функції, вмісту розчинного рецептора стимулюючого чинника зростання, що експресується геном 2 (sST2) і N-термінального фрагмента мозково го натрійуретичного пропептиду (NT-proBNP) в крові у пацієнтів з АГ при додаванні до антигіпертензивної терапії еплеренону. Матеріал і методи. Обстежено 64 пацієнти (середній вік 51,3±1,5 років) з АГ II стадії, 2 ступеня, які не приймали регулярну антигіпертензивну терапію. Після реєстрації вихідних даних 34 пацієнтам (група 1) призначали базисну антигіпертензивну терапію з додаванням препарату еплеренон (Еплетор, Борщагівський завод, Україна) у дозі по 25–50 мг на добу протягом 3 місяців. У групу 2 увійшли 30 осіб, яким призначали базисну терапію АГ. До контрольної групи увійшли 20 практично здорових осіб. Усім обстеженим проведено клініко-лабораторне обстеження, у тому числі вимірювання артеріального тиску (АТ) офісного, при домашньому самоконтролі та добовому моніторингу, ехокардіографія з оцінкою трансмітрального доплерівського кровотоку, визначення рівнів sST2 та NT-proBNP у сироватці крові. Математичне комп’ютерне опрацювання результатів дослідження проведено за допомогою програмного пакета «Statistica 9,0» (Statsoft Inc, США). Результати. Через 3 місяці лікування встановлено достовірно більше зниження САТ і ДАТ за даними «офісного» вимірювання, домашнього самоконтролю та ДМАТ. Відзначено більш виражену позитивну динаміку показників структурно-геометричного ремоделювання ЛШ у пацієнтів, які отримували антигіпертензивну терапію з додаванням еплеренону. Після курсового лікування у хворих групи 1 відмічено достовірне збільшення співвідношення Е/А на 33,3 % (р<0,01) та значне зменшення показника Е/е на 31,3 % (р<0,05). У той же час у хворих групи 2 зміна Е/А та Е/е достовірно не змінювалися. Встановлено, що у групі 1 сироваткова концентрація sST2 суттєво знижувалася на 29,5 % (р<0,05) та була на 28,4 % (р<0,05) нижчою, порівняно з групою 2, у якій цей показник практично не змінювався. Відмічено зниження NT-proBNP у пацієнтів групи 1 на 28,6 % (р<0,01), що було на 25,3 % (р<0,01) менше, порівняно з даними групи 2, де відзначено лише тенденцію до зниження цього показника. Висновки. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією 2 ступеня додавання еплеренону до антигіпертензивної терапії сприяє більш вираженому зниженню артеріального тиску, виміряного пацієнтами при самоконтролі, при добовому моніторингу, порівняно з антигіпертензивною терапією. Включення селективного антагоніста мінералокортикоїдних рецепторів альдостерону еплеренону в комплексну терапію хворих на артеріальну гіпертензію 2 ступеня чинить виражений позитивний вплив на структурно-геоме тричні показники міокарда, параметри діастолічної функції лівого шлуночка, а також вміст sST2 і NT-proBNP у сироватці крові поряд із хорошою переносимістю.