Вестибулярна дисфункція у пацієнтів з сенсоневральною приглуховатістю судинної етіології

Abstract

Сенсоневральна приглухуватість (СНП) часто поєднується з ураженням вестибулярної системи, що зумовлює порушення рівноваги, запаморочення та зниження якості життя пацієнтів. Особливу роль у формуванні як слухових, так і вестибулярних розладів відіграють судинні фактори ризику, які сприяють ішемічним і мікроциркуляторним порушенням у внутрішньому вусі. Мета роботи – встановити частоту та особливості розвитку вестибулярної дисфункції у пацієнтів з СНП судинної етіології. Матеріали і методи. Обстежено 48 пацієнта з СНП судинної етіології, 28 – з гострою, 20 – з хронічною. Дослідження включало: неврологічне, соматичне і отоневрологічне обстеження, консультацію сурдолога, аудіометрію, нейровізуалізацію головного мозку, ультразвукове дослідження магістральних судин шиї та голови, метод стабілометрії. Висновки. Виявлення стійких позитивних кореляцій між стабілометричними показниками загальної стабільності (довжина траєкторії, площа статокінезіограми) та порогами слуху у всьому частотному діапазоні (низькі, середні, високі частоти) підтверджує дифузний, панкохлеарний характер ураження при гострих судинних розладах. Це свідчить, що ступінь порушення слуху є прямим маркером глибини ішемії всього лабіринту (кохлеовестибулярна ішемія) й підтверджує системність ішемічного ураження. У пацієнтів з хронічною формою переважає стратегія постуральної ригідності, що підтверджується домінуванням негативних кореляційних звʼязків між ступенем зниження слуху та енергетичними показниками балансу (довжина траєкторії, коефіцієнт Ромберга довжини), а також зниження коефіцієнтів Ромберга паралельно з погіршенням слуху вказує на виснаження компенсаторної ролі зору.