Стан закладів охорони здоров’я як результат реалізації публічної політики щодо продовження медичної реформи

Abstract

Нинішня медична реформа істотною мірою змінила «правила гри» і пріоритети розвитку сфери охорони здоров’я, через що до «традиційних» проблем закладів охорони здоров’я (далі – ЗОЗ) (зокрема з їхнім ресурсним забезпеченням), додалась необхідність пристосовуватися до нових умов як господарювання та фінансування своєї діяльності, так і комунікації. Практично на кожному етапі реалізації медичної реформи актуалізувалися нові виклики, до значної частини з яких менеджмент ЗОЗ виявився різною мірою підготовленим, що негативно/позитивно позначався на стані цих ЗОЗ. Стан ЗОЗ і результати реалізації публічної політики щодо продовження медичної реформи залежать не лише від професійності менеджменту конкретного ЗОЗ, а і від його приналежності до території з певним статусом. Проведені узагальнення основних показників стану ЗОЗ Харківської області дозволили виявити таке: порівняно найбільша чисельність лікарів припадає на ті спеціальності, які є найбільш затребуваними з боку пацієнтів; 63,4 % лікарів мають певну (здебільшого, вищу) категорію, що позитивно позначається на якості медичних послуг; чисельність лікарів загалом скоротилася на 60,7 % (передусім в сільській місцевості), що свідчить як про зниження потреби у лікарях, так і про втрату кадрового потенціалу ЗОЗ; за рахунок «оптимізації» скоротилась мережа ЗОЗ; скоротилась штатна чисельність лікарів і молодих спеціалістів з медичною освітою; до чверті зріс дефіцит кадрів лікарів і молодих спеціалістів з медичною освітою; кожний четвертий лікар і кожний восьмий медичний працівник є пенсіонером, що не спів мірно більше за число молодих спеціалістів, що наочно свідчить про подальше погіршення вікової структури персоналу ЗОЗ; істотне зростання кількості досліджень наочно відображає як покращання технічного забезпечення ЗОЗ, так і підвищення технологічності надання медичних послуг, що зрештою позитивно впливає на їх якість. Подальші наукові розвідки мають бути присвячені розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення публічної політики щодо проведення медичної реформи