Вплив ранолазину на ремоделювання серця та тиск в легеневій артерії у хворих на гостру тромбоемболію легеневої артерії

Abstract

Актуальність. Розвиток дисфункції правого шлуночка (ПШ) є найбільш значущим предиктором внутрішньогоспітальної летальності та одним із найвагоміших факторів, що впливають на короткостроковий та віддалений прогноз тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). Тому опрацювання схем лікування, які спрямовані на гальмування прогресування дисфункції ПШ та найшвидше відновлення його функції, а також запобігання розвитку та прогресуванню легеневої гіпертензії, є важливим напрямком зниження летальності при гострій ТЕЛА. Одним із перспективних препаратів, який теоретично може зменшити як пошкодження ПШ, так і легень, є ранолазин. Мета: вивчити доцільність та ефективність призначення ранолазину хворим з ТЕЛА на підставі оцінки впливу на показники ехокардіографії. Матеріали та методи. В роботу включено 70 хворих з діагнозом гострої ТЕЛА, верифікованим на МСКТ-ангіографії легеневої артерії (ЛА), з результатами ехокардіографії в перші 1–2 дні та через 8–10 діб лікування. Пацієнти були поділені на дві групи: в групу 1 увійшло 29 хворих, до стандартного лікування яких був доданий ранолазин в дозі 500 мг двічі на добу з 1–2-го дня лікування і протягом місяця, групу 2 становили 49 хворих, які ранолазин не отримували. Всім було проведено стандартне загальноклінічне обстеження з оцінкою факторів ризику ТЕЛА та ранньої смерті згідно з рекомендаціями ESC (2019), з подальшою статистичною обробкою отриманих результатів. Результати. При аналізі динаміки показників в групах отримали статистично значуще зниження розміру правого передсердя (ПП) (р = 0,0009), ПШ (р = 0,046), середнього тиску в ЛА (РсерЛА) (р = 0,027), систолічного тиску в ЛА (СТЛА) (р = 0,00004) у групі 1; у групі без ранолазину також відзначалося зниження розміру ПП (р = 0,002), РсерЛА (р = 0,009), СТЛА (р = 0,03), однак відсутній вплив на розмір ПШ. При порівнянні різниці показників в перший день та на 8–10-й, тобто вираженості зміни показника за час лікування, отримали статистично значуще зниження СТЛА в групі ранолазину порівняно з групою без його використання (р = 0,03). Висновки. Доповнення стандартної терапії ТЕЛА ранолазином забезпечує зменшення ремоделювання правого шлуночка і передсердя та тиску в ЛА.

Background. The development of right ventricular (RV) dysfunction is the most significant predictor of in-hospital mortality and one of the most important factors affecting the short- and long-term prognosis of pulmonary embolism (PE). Therefore, the development of treatment regimens aimed at inhibiting the progression of RV dysfunction and the fastest possible restoration of its function, as well as preventing the development and progression of pulmonary hypertension, is an important area of reducing mortality in acute PE. One of the most promising drugs that can theoretically reduce both RV and pulmonary damage is ranolazine. The purpose of the study was to evaluate the feasibility and efficacy of prescribing ranolazine to patients with PE, focusing on its impact on echocardiographic parameters. Materials and methods. The study included 70 patients diagnosed with acute PE verified bу CT pulmonary artery angiogram performed on the first 1–2 days and after 8–10 days of treatment. Patients were divided into two groups: group 1 consisted of 29 people who received ranolazine at a dose of 500 mg twice daily starting from day 1–2 of standard treatment, for 1 month; group 2 included 49 patients who did not receive ranolazine. All patients underwent a standard general clinical examination with an assessment of risk factors for PE and early death according to the 2019 European Society of Cardiology guidelines, with subsequent statistical processing of the data. Results. When analyzing the dynamics of indicators in the groups, a statistically significant decrease was found in the size of the right atrium (p = 0.0009), RV (p = 0.046), mean pulmonary artery pressure (mPAP) (p = 0.027), pulmonary artery systolic pressure (sPAP) (p = 0.00004) in the group 1. In the group without ranolazine, there also was a decrease in the size of the right atrium (p = 0.002), mPAP (p = 0.009), and sPAP (p = 0.03), but with no effect on the size of the RV. When comparing the difference in parameters on day 1 and 8–10, i.e., the shift of the parameters during treatment, a statistically significant decrease in sPAP was obtained in the ranolazine group compared to the group without its use (p = 0.03). Conclusions. Adding ranolazine to standard therapy for pulmonary embolism reduces right ventricular and atrial remodeling, as well as pulmonary artery pressure.