Неврологічні ускладнення променевої терапії: клінічний випадок післяпроменевої мієлопатії

Abstract

Актуальність. Променева терапія є одним із головних методів лікування первинних та вторинних злоякісних новоутворень центральної нервової системи (ЦНС). Променева мієлопатія зустрічається рідко, але може бути руйнівним ускладненням опромінення, що викликає біль, парестезію, порушення чутливості, параліч, синдром Броун–Секара, нетримання кишечника/сечового міхура та визначається як неврологічний сенсорний або моторний дефіцит, спричинений променевою терапією за відсутності прогресування пухлини. Мета роботи – поширити інформацію серед медичної спільноти про неврологічні ускладнення променевої терапії злоякісних новоутворень з боку центральної нервової системи на прикладі клінічного випадку післяпроменевої мієлопатії. Матеріали та методи. Клінічне спостереження пацієнтки С., 72 роки, яка проходила обстеження та стаціонарне лікування у відділенні променевої патології та паліативної медицини Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григорʼєва Національної академії медичних наук України». Результати та їх обговорення. У хворої на рак грудної залози через 6 років після встановлення діагнозу та лікування відбулось продовження хвороби у вигляді метастатичного ураження хребта, у звʼязку з чим отримала курс променевої терапії на зону 12-го грудного хребця. Через 11 місяців у неї підгостро розвинулася вогнищева неврологічна симптоматика з боку спинного мозку у вигляді повного поперечного ураження і найбільш вираженими порушеннями з боку задніх стовпів у вигляді повної анестезії глибокої чутливості, що відповідало виявленим вогнищам при МРТ обстеженні та співпадало з ділянкою опромінення. Це дозволило розцінити клінічні прояви як відстрочену післяпроменеву мієлопатію. Висновки. Післяпроменева мієлопатія є досить рідкісним, але тяжким ускладненням з боку ЦНС, яка має непередбачуваний перебіг. Лікування променевої мієлопатії може включати стероїди, пентоксифілін і гіпербаричну оксигенацію, але на жаль доказовість ефективності цих методів лікування для усунення наслідків радіаційного ураження невисока.