Особливості реалізації ініціаційного мономіфу в романі Дж. Керуака «Бродяги Дхарми»

Abstract

Дж. Кемпбелл у монографії «Герой із тисячею облич» (1949) проаналізував міфи народів світу і, спираючись на теорію психоаналізу, ввів поняття універсальної історії, вічного сюжету, який назвав «мономіф подорожі». На думку вченого, перед тим, як міф дійде до кульмінаційної стадії, а герой здобуде власне статус героя, він має пройти через ряд випробувань. Схематично сюжет цього мономіфа зображений так: усамітнення героя – його ініціація – повернення героя. В романі Джека Керуака «Бродяги Дхарми» мономіф подорожі реалізується особливим чином, адже певні його етапи в романі пропущено, певні – прописано детальніше за інші, а певні етапи взагалі повторюються декілька разів. Мономіф подорожі є важливим складовим елементом американського світу, а ідея обраності, що полягає у підкоренні та ушляхетнюванні простору, є суттєвою рисою американської літератури, що базується на концепції фронтиру і як географічної, і як ментальної категорії та полягає у прагненні постійного його пересування вперед.