Теоретичні та практичні проблеми оптимізації обсягу остеосинтезу переломів довгих кісток у постраждалих з різним ступенем тяжкості політравми

Abstract

Метою статті є обґрунтування способів покращення результатів остеосинтезу у постраждалих з множинними та поєднаними переломами довгих кісток шляхом оптимізації лікувальної тактики на основі бальної оцінки тяжкості стану та пошкоджень. На основі аналізу результатів лікування 104 постраждалих із зазначеними травмами визначається, що для пацієнтів з тяжкістю пошкоджень 25-40 балів за шкалою ISS та тяжкістю стану 21-32 бали за шкалою ВПХ-СП тактикою вибору є одноетапне виконання всіх видів позаосередкового остеосинтезу з репозицією кісткових фрагментів та закритого інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу.