Кафедра екстреної та невідкладної медичної допомоги, ортопедії, травматології та протезування
Permanent URI for this communityhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/799
Browse
133 results
Search Results
Item Профілактика та лікування інфекційних ускладнень при бойових пораненнях(2024-10) Кочкіна, Ксенія Олексіївна; Власенко, Дмитро В’ячеславовичItem Підготовка фахівців з ОПП «Протезування-ортезування» другого (магістерського) рівня в системі громадського здоров’я(2024-11) Литвиненко, М.І.; Нестеренко, В.Г.; Лещина, І.В.; Марченко, І.А.; Григорук, В.В.; Рисована, Л.М.Item Сучасні підходи до лікування вибухових травм грудної клітки: протоколи та перспективи(2024-11) Спесивий, Ігор Іванович; Самойлова, Ангеліна Вадимівна; Вороной, Ілля Вікторович; Сухоруков, Ігор ЮрійовичItem Вплив біомеханіки на оптимізацію дизайну та функціональності протезів і ортезів(2024) Литвиненко, Микола Ігорович; Рисована, Любов Михайлівна; Григорук, Вікторія Володимирівна; Алексеєнко, Роман Васильович; Гранкіна, Світлана СеменівнаItem Внутрішньокістковий судинний доступ у військових умовах: переваги(2024-11) Євстафьєва, Анастасія Денисівна; Москалець, Марина Олександрівна; Власенко, Вʼячеслав Григорович; Кучеренко, Богдан ЮрійовичItem Хірургія осколкових травм у військовий час(2024-10) Кязимова, Сєвда Бахтіярівна; Нестерцова, Софія Олександрівна; Спесивий, Ігор Іванович; Березка, Микола ІвановичItem Реабілітація військових після важких поранень: сучасні підходи та інноваційні технології(2024-10) Маляренко, Вікторія Русланівна; Грицьков, Владислав АртемовичItem Оцінка організації та реалізації медичної евакуації із зони бойових дій(2024-10) Таранська, Ганна Олексіївна; Бітчук, Микола Денисович; Березка, Микола ІвановичItem Оцінка результатів лікування переломів великогомілкової кістки у пацієнтів із зайвою вагою(2024-06) Строєв, М.Ю.; Карпінська, Олена ДмитрівнаРезюме. Актуальність. Пошкодження кісток нижньої кінцівки є одним з найбільш тяжких пошкоджень опорно-рухової системи. Лікування переломів нижньої кінцівки ускладнюються у пацієнтів із зайвою вагою та ожирінням, у людей із захворюваннями кісток, системи кровообігу, цукровим діабетом та іншими хворобами віку та ваги. На сьогодні для лікування переломів кісток використовують чотири основних методи та їх модифікації — блокуючий інтрамедулярний остеосинтез (БІОС), накістковий остеосинтез пластинами (НКО), апарати зовнішньої фіксації (АЗФ) та гіпсові пов’язки. Мета: оцінити результати лікування пацієнтів з переломами великогомілкової кістки із зайвою вагою методами БІОС, НКО та АЗФ. Матеріали та методи. Проведено аналіз лікування 42 пацієнтів з переломами великогомілкової кістки віком від 21 до 71 року. У всіх пацієнтів відмічали зайву вагу. В середньому ІМТ становив 28,6 ± 1,8 з розкидом від 25,4 до 33,0. Пацієнтам для лікування перелому використовували БІОС — 27 (64,3 %), НКО — 9 (21,4 %) та АЗФ — 6 (14,3 %). Оцінку стану пацієнтів проводили до лікування, після операції та у терміни 1,5; 3,5; 6 та 12 міс. від початку лікування: оцінювали ступінь больового синдрому, дані опитувальника С.Д. Тумяна та системи оцінки віддалених результатів лікування, терміни відновлення функціональних можливостей пацієнта. Результати. До операції пацієнти оцінювали біль у пошкодженій кінцівці як сильний і дуже сильний (8–10 балів), після операції біль знизився, але лишився на середньому рівні. За даними аналізу, наявне статистично значуще (р = 0,001) зниження больового синдрому між періодами спостереження. Після операції з консолідації перелому пацієнти в групі БІОС раніше починають навантажувати кінцівку і на повну опору виходять на місяць раніше, ніж хворі інших груп. Оцінка результатів лікування пацієнтів за опитувальником С.Д. Тумяна показала, що тенденція до поліпшення зберігається впродовж всього терміну лікування у всіх хворих, але найкращі результати були в групі БІОС, у якій найвищий бал відзначено вже на 6-й місяць спостереження. Оцінка функціональних можливостей пацієнтів показала, що через 12 міс. пацієнти груп БІОС та НКО відмічали або відсутність болю (77,8 та 55,6 % відповідно), або помірний біль після тривалої ходьби (22,2 та 33,3 % відповідно), група АЗФ скаржилася на біль після тривалої ходьби. Через 12 міс. у групі БІОС кількість пацієнтів без кульгавості становила 74,1 %, у групі АЗФ пацієнти мали помірну і незначну кульгавість. Висновки. Проведений аналіз результатів лікування пацієнтів з переломами великогомілкової кістки методами блокуючого остеосинтезу, накісткового остеосинтезу та за допомогою апарата зовнішньої фіксації показав доцільність використання БІОС у пацієнтів із зайвою вагою. Це дає можливість почати рухову діяльність та доглядати за собою раніше, що важливо для таких пацієнтів.Item Хірургічні методи лікування діафізарних переломів кісток гомілки(2024-03) Строєв, Максим Юрійович; Карпінська, Олена ДмитрівнаРезюме. Актуальність. Переломи кісток є проблемою охорони здоров’я. Останніми роками простежується тенденція до збільшення маси тіла в людей усіх вікових груп. Довгий час вважалося, що ожиріння допомагає захистити від переломів, однак останні дослідження показали, що для кожного збільшення окружності талії на 5 см ризик перелому в будь-якому місці стає вищим на 3 %. Мета: за даними метааналізу сучасної медичної літератури визначити основні напрямки хірургічного лікування переломів довгих кісток, їх переваги й недоліки, у тому числі в пацієнтів із зайвою вагою; визначити особливості фіксації діафізарних переломів у пацієнтів із зайвою вагою. Матеріали та методи. Проведено метааналіз спеціальної літератури з наукових баз: Cochrane Library, Scopus, National Library of Medicine — National Institutes of Health, ReLABHS Rehabilitation Resources Repository. Проаналізовано 130 статей, з яких відібрано 31, що, на наш погляд, відповідають меті дослідження. Результати. Усі методи хірургічної фіксації переломів мають свої переваги й недоліки. Частота незрощень, спричинених інтрамедулярною фіксацією діафіза стегнової кістки, може сягати 10 %, а також можуть спостерігатися варусна/вальгусна і ротаційна деформації, вкорочення. Але застосування блокуючих гвинтів запобігає виникненню більшості ускладнень. При фіксації переломів пластинами основні ускладнення пов’язані з поверхневими і глибокими інфекціями, які частіше спостерігали в пацієнтів із зайвою вагою. За даними аналізу визначено, що в пацієнтів із зайвою вагою та ожирінням головним ускладнюючим чинником є не спосіб фіксації зони перелому, а фактори, пов’язані зі станом здоров’я самого пацієнта. Отже, незважаючи на те, що результати лікування переломів у пацієнтів з нормальною вагою і з ожирінням не набували статистично значущої різниці, усе ж спостерігали збільшення ускладнень з боку серцево-судинної системи, загострення хронічних захворювань з боку дихальної системи. Більше того, саме наявність супутніх захворювань часто унеможливлює хірургічне втручання. Висновки. Існує велика кількість досліджень щодо хірургічних методів фіксації переломів діафіза великогомілкової кістки, але даних щодо вибору методу фіксації перелому в пацієнтів із зайвою вагою та ожирінням як окремого підходу знайдено не було. Є дані щодо ускладнюючих факторів надмірної ваги в лікуванні переломів і проведенні операційних втручань. Системних досліджень, що стосувалися саме алгоритму вибору методу фіксації переломів і ускладнень, також не знайдено.