Наукові праці. Кафедра екстреної та невідкладної медичної допомоги, ортопедії, травматології та протезування

Permanent URI for this collectionhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/1455

Browse

Filters

2013 - 2019552020 - 202429

Settings

Search Results

Now showing 1 - 10 of 84
  • Thumbnail Image
    Item
    Вплив біомеханіки на оптимізацію дизайну та функціональності протезів і ортезів
    (2024) Литвиненко, Микола Ігорович; Рисована, Любов Михайлівна; Григорук, Вікторія Володимирівна; Алексеєнко, Роман Васильович; Гранкіна, Світлана Семенівна
  • Thumbnail Image
    Item
    Оцінка організації та реалізації медичної евакуації із зони бойових дій
    (2024-10) Таранська, Ганна Олексіївна; Бітчук, Микола Денисович; Березка, Микола Іванович
  • Thumbnail Image
    Item
    Оцінка результатів лікування переломів великогомілкової кістки у пацієнтів із зайвою вагою
    (2024-06) Строєв, М.Ю.; Карпінська, Олена Дмитрівна
    Резюме. Актуальність. Пошкодження кісток нижньої кінцівки є одним з найбільш тяжких пошкоджень опорно-рухової системи. Лікування переломів нижньої кінцівки ускладнюються у пацієнтів із зайвою вагою та ожирінням, у людей із захворюваннями кісток, системи кровообігу, цукровим діабетом та іншими хворобами віку та ваги. На сьогодні для лікування переломів кісток використовують чотири основних методи та їх модифікації — блокуючий інтрамедулярний остеосинтез (БІОС), накістковий остеосинтез пластинами (НКО), апарати зовнішньої фіксації (АЗФ) та гіпсові пов’язки. Мета: оцінити результати лікування пацієнтів з переломами великогомілкової кістки із зайвою вагою методами БІОС, НКО та АЗФ. Матеріали та методи. Проведено аналіз лікування 42 пацієнтів з переломами великогомілкової кістки віком від 21 до 71 року. У всіх пацієнтів відмічали зайву вагу. В середньому ІМТ становив 28,6 ± 1,8 з розкидом від 25,4 до 33,0. Пацієнтам для лікування перелому використовували БІОС — 27 (64,3 %), НКО — 9 (21,4 %) та АЗФ — 6 (14,3 %). Оцінку стану пацієнтів проводили до лікування, після операції та у терміни 1,5; 3,5; 6 та 12 міс. від початку лікування: оцінювали ступінь больового синдрому, дані опитувальника С.Д. Тумяна та системи оцінки віддалених результатів лікування, терміни відновлення функціональних можливостей пацієнта. Результати. До операції пацієнти оцінювали біль у пошкодженій кінцівці як сильний і дуже сильний (8–10 балів), після операції біль знизився, але лишився на середньому рівні. За даними аналізу, наявне статистично значуще (р = 0,001) зниження больового синдрому між періодами спостереження. Після операції з консолідації перелому пацієнти в групі БІОС раніше починають навантажувати кінцівку і на повну опору виходять на місяць раніше, ніж хворі інших груп. Оцінка результатів лікування пацієнтів за опитувальником С.Д. Тумяна показала, що тенденція до поліпшення зберігається впродовж всього терміну лікування у всіх хворих, але найкращі результати були в групі БІОС, у якій найвищий бал відзначено вже на 6-й місяць спостереження. Оцінка функціональних можливостей пацієнтів показала, що через 12 міс. пацієнти груп БІОС та НКО відмічали або відсутність болю (77,8 та 55,6 % відповідно), або помірний біль після тривалої ходьби (22,2 та 33,3 % відповідно), група АЗФ скаржилася на біль після тривалої ходьби. Через 12 міс. у групі БІОС кількість пацієнтів без кульгавості становила 74,1 %, у групі АЗФ пацієнти мали помірну і незначну кульгавість. Висновки. Проведений аналіз результатів лікування пацієнтів з переломами великогомілкової кістки методами блокуючого остеосинтезу, накісткового остеосинтезу та за допомогою апарата зовнішньої фіксації показав доцільність використання БІОС у пацієнтів із зайвою вагою. Це дає можливість почати рухову діяльність та доглядати за собою раніше, що важливо для таких пацієнтів.
  • Thumbnail Image
    Item
    Хірургічні методи лікування діафізарних переломів кісток гомілки
    (2024-03) Строєв, Максим Юрійович; Карпінська, Олена Дмитрівна
    Резюме. Актуальність. Переломи кісток є проблемою охорони здоров’я. Останніми роками простежується тенденція до збільшення маси тіла в людей усіх вікових груп. Довгий час вважалося, що ожиріння допомагає захистити від переломів, однак останні дослідження показали, що для кожного збільшення окружності талії на 5 см ризик перелому в будь-якому місці стає вищим на 3 %. Мета: за даними метааналізу сучасної медичної літератури визначити основні напрямки хірургічного лікування переломів довгих кісток, їх переваги й недоліки, у тому числі в пацієнтів із зайвою вагою; визначити особливості фіксації діафізарних переломів у пацієнтів із зайвою вагою. Матеріали та методи. Проведено метааналіз спеціальної літератури з наукових баз: Cochrane Library, Scopus, National Library of Medicine — National Institutes of Health, ReLABHS Rehabilitation Resources Repository. Проаналізовано 130 статей, з яких відібрано 31, що, на наш погляд, відповідають меті дослідження. Результати. Усі методи хірургічної фіксації переломів мають свої переваги й недоліки. Частота незрощень, спричинених інтрамедулярною фіксацією діафіза стегнової кістки, може сягати 10 %, а також можуть спостерігатися варусна/вальгусна і ротаційна деформації, вкорочення. Але застосування блокуючих гвинтів запобігає виникненню більшості ускладнень. При фіксації переломів пластинами основні ускладнення пов’язані з поверхневими і глибокими інфекціями, які частіше спостерігали в пацієнтів із зайвою вагою. За даними аналізу визначено, що в пацієнтів із зайвою вагою та ожирінням головним ускладнюючим чинником є не спосіб фіксації зони перелому, а фактори, пов’язані зі станом здоров’я самого пацієнта. Отже, незважаючи на те, що результати лікування переломів у пацієнтів з нормальною вагою і з ожирінням не набували статистично значущої різниці, усе ж спостерігали збільшення ускладнень з боку серцево-судинної системи, загострення хронічних захворювань з боку дихальної системи. Більше того, саме наявність супутніх захворювань часто унеможливлює хірургічне втручання. Висновки. Існує велика кількість досліджень щодо хірургічних методів фіксації переломів діафіза великогомілкової кістки, але даних щодо вибору методу фіксації перелому в пацієнтів із зайвою вагою та ожирінням як окремого підходу знайдено не було. Є дані щодо ускладнюючих факторів надмірної ваги в лікуванні переломів і проведенні операційних втручань. Системних досліджень, що стосувалися саме алгоритму вибору методу фіксації переломів і ускладнень, також не знайдено.
  • Thumbnail Image
    Item
    Артроскопічно контрольоване видалення інородних тіл з колінного суглоба в умовах сьогодення
    (2024-07) Власенко, Вячеслав Григорьевич; Власенко, Дмитро Вячеславович; Спесивий, Ігор Іванович; Кучеренко, Богдан Юрійович
  • Thumbnail Image
    Item
    Використання VAC-терапії для лікування наслідків мінно-вибухових поранень кінцівок в умовах сьогодення
    (2024-07) Власенко, Вячеслав Григорьевич; Власенко, Дмитро Вячеславович; Спесивий, Ігор Іванович; Кучеренко, Богдан Юрійович
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Study of the stress distribution in the model of the tibia with its fracture in the lower third with different options of osteosynthesis under conditions of increasing bending load
    (2023-03) Строєв, Максим Юрійович; Березка, Микола Іванович; Власенко, Дмитро Вячеславович; Карпінський, Михайло Юрійович; Яресько, Олександр Володимирович; Карпінська, Олена Дмитрівна; Stroev, M.; Berezka, M.; Vlasenko, D.; Karpinsky, M.; Yaresko, A.; Karpinska, O.
    Fractures of the lower leg bones make up a significant part of the traumatism structure. In the Kharkiv region in the period 2015-2018, lower leg fractures accounted for 19% of other traumatic injuries. More than 50% of complications after treatment of these fractures cause disability. The goal was to conduct a comparative analysis of the stress-strain state of models of the tibia with its fracture in the lower third with different options of osteosynthesis under the influence of bending load depending on the patient's weight. A tibial fracture in the lower third and three types of osteosynthesis were simulated using an external fixation device (EFD), a periosteal plate and an intramedullary rod. The models were loaded for bending with a force of 700 N, and 1200 N. Osteosynthesis with EFD and an intramedullary rod decreased stress values in the fracture zone below the level of indicators for an intact bone. The periosteal plate shows the highest stresses in the fracture zone and the distal tibial part. During osteosynthesis of the EFD, the highest stress level is determined in the proximal part. The periosteal plate will experience the most significant stresses than other metal structures. When using an intramedullary rod, the highest stress level on the fixing screws is determined, the minimum – when using EFD. When using a periosteal plate, the stress level in the fracture zone and the plate is equal to the strength limits of both tubular bones and stainless steel so that early loads can cause a fracture of the plates and non-union of tibial fragments. Osteosynthesis using EFD and an intramedullary rod ensures the lowest level of tension in the fracture zone.
  • Thumbnail Image
    Item
    Математичне моделювання протидії навантаженням на кручення різних варіантів остеосинтезу відламків гомілки при її переломі в нижній третині діафіза
    (2023-03) Строєв, Максим Юрійович; Березка, Микола Іванович; Власенко, Дмитро Вячеславович; Карпінський, Михайло Юрійович; Яресько, Олександр Володимирович
    Актуальність. Надмірна вага пацієнта створює певні складності щодо перебігу захворювання, що викликані зростанням навантаження на біомеханічну конструкцію. Кістки гомілки зазнають значних навантажень на кручення. Такі навантаження є найбільш небезпечними, тому що являють собою складну комбінацію навантажень на згин, розтягнення й стискання. Мета: провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки в нижній третині діафіза під впливом навантаження на кручення при різних варіантах остеосинтезу і залежно від ваги пацієнта. Матеріали та методи. Моделювали перелом у нижній третині великогомілкової кістки і три види остеосинтезу за допомогою апарата зовнішньої фіксації (АЗФ), накісткової платини й інтрамедулярного стрижня. До тибіального плато великогомілкової кістки прикладали крутний момент величиною 7 і 12 Н·м. Результати. Інтрамедулярний стрижень забезпечує мінімальний рівень напружень у зоні перелому при навантаженні на кручення. Остеосинтез накістковою пластиною не забезпечує значних знижень напружень у жодній зоні великогомілкової кістки, виняток становлять фіксуючі гвинти, де напруження дорівнюють нулю.
  • Thumbnail Image
    Item