Релапаротомія в лікуванні інтраабдомінальних ускладнень хірургічних операцій на органах черевної порожнини

Abstract

Резюме. Релапаротомія в лікуванні післяопераційних усклад-нень хірургічних операцій на органах черевної порожнини за-лишається складною проблемою сучасної хірургії. Мета: вивчити причини виконання релапаротомій після хі-рургічних операцій на органах черевної порожнини залежно від характеру першого оперативного втручання. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз виконання 74 релапаротомій після хірургічного лікування па-тології органів черевної порожнини. Перше оперативне втру¬чання проведено з приводу гострого холециститу (11 хворих), холедохолітіазу (4), гострого деструктивного апендициту (8) , перфоративної виразки шлунку чи дванадцятипалої кишки (8), защемленої грижі (5), злукової кишкової непрохідності (9),пер- форація тонкої або товстої кишок (7), непрохідності товстої кишки пухлинного ґенезу (19). Показами до виконання релапа¬ротомій були перитоніт, рання злукова кишкова непрохідність, внутрішньочеревна кровотеча. Висновки. Ускладнення, пов’язані з інтраабдомінальною ін-фекцією — перитоніт, що продовжується, перитоніт внаслідок неспроможності швів анастомозів є найбільш частою причи¬ною релапаротомій після операцій на органах черевної порож¬нини, що потребує удосконалення як технології операцій, так і антибактеріальної терапії. Релапаротомія є життєвозберігаю- чою операцією при розвитку інтраабдомінальних ускладнень, але пов’язана з великим ризиком летальності.