Адаптаційна роль тиреоїдної системи та йоду при синдромі низького трийодтироніну: клінічне значення та стратегії реабілітації (огляд літератури, частина перша)

Abstract

Актуальність.Тиреоїдна система є важливим регулятором гомеостазу, яка впливає на енергетичний обмін, імунні реакції та процеси адаптації. У клінічній практиці синдром низького трийодтироніну при нетиреоїдних захворюваннях розглядається як адаптивна відповідь для зниження енергозатрат. Втім, однобічне трактування цього феномену обмежуєрозуміння його саногенетичної ролі в імунній відповіді,а такождоцільності застосування йоду та гормонозамісної терапіїпри виснаженні адаптаційного потенціалу. Сучасні дослід-ження доводять, що йод виконує не тільки структурну функцію у синтезі тиреоїдних гормонів, а й проявляє самостійні антиоксидантні та імуномодулювальні властивості. Мета.На основі аналізу джерел обґрунтувати саногенетичне значення низького трийодтиронінового стану при голодуванні та синдромі низького трийодтироніну за нетиреоїдних захворювань і оцінити перспективи застосування препаратів йоду й замісної терапії трийодтироніном у складі комплексної реабілітаційної медицини. Матеріали та методи.Використано метод системного аналізу та бібліосемантичний підхід. Проаналізовано публікації 2015–2025 рр., що індексуються у PubMed, Scopus, ScienceDirect, EMBASE, Medline, Cochrane Library, Google Scholar. Відбір здійснювали за ключовими словами: реабілітаційна медицина,нетиреоїдні захворювання, тиреоїдні гормони,тироксин, цитокіни, фагоцитоз. До аналізу включено огляди, клінічні та експериментальні дослідження українською й англійською мовами. Етика дослідження.Перевага надавалась роботам, що відповідали принципам біоетики та клінічним стандартам, із чітким дизайном і коректною інтерпретацією результатів. Результати.Історично йод застосовувався для профілактики ендемічного зобу, згодом –у хірургії та дерматології завдяки антисептичним властивостям. Сучасні дані підтверджуютьйого антиоксидантну й імуномодулювальну дію. У пацієнтів описано два варіанти низького трийодтиронінового статусу: з нормальним та підвищеним кліренсом трийодтироніну. Перший асоціюється з голодуваннямі ураженням печінки, другий –з тяжкими станами при травмах, інфекціях, ішеміях, онкопатології. Імунні клітини здатні локально регулювати мета-болізм тиреоїдних гормонів і транспорт йоду, що визначає їхню роль у механізмах адаптації. Висновки.Синдром низького трийодтироніну може мати як адаптивне, так і дез-адаптивнезначення при нетиреоїдних захворюваннях. Йод розглядається не лише яккомпонент тиреоїдних гормонів, а й як імуномодулювальний чинник. Це створює підстави для подальших досліджень із визначення оптимальної стратегії йодного забезпечення та замісної тиреоїдної терапії у складі сучасної реабілітаційної медицини.