Сучасна тактика діагностики та лікування тикозних розладів
| dc.contributor.author | Сухоносова, О.Ю. | |
| dc.contributor.author | Літовченко, Т.А. | |
| dc.contributor.author | Коренєв, С.М. | |
| dc.contributor.author | Тондій О.Л. | |
| dc.date.accessioned | 2026-06-09T18:35:45Z | |
| dc.date.issued | 2026 | |
| dc.description.abstract | Тикозні розлади є гетерогенною групою патологічних станів, що переважно маніфестують у дитячому віці та характеризуються раптовими, швидкими, повторюваними, неритмічними рухами або вокалізаціями. Їх поширеність становить близько 0,5–1 % у загальній популяції з переважанням осіб чоловічої статі. Значна частка пацієнтів має коморбідні стани, зокрема СДУГ, обсесивно-компульсивний розлад, тривожні та афективні розлади, що суттєво впливає на якість життя та адаптивне функціонування. У статті наведена класифікація тикозних розладів згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 11-го перегляду (МКХ-11), повний перехід на використання якої у медичній практиці в Україні заплановано з 1 січня 2027 року. Патофізіологія тикозних розладів пов’язана з дисфункцією кортикостріатоталамо-кортикальних ланцюгів і нейромедіаторним дисбалансом. Ключову роль відіграє дофамінергічна система, а також ГАМК-, глутамат-, серотонін- та холінергічні механізми. Нейровізуалізаційні дослідження демонструють структурні та функціональні зміни базальних гангліїв, зокрема стріатуму, а також додаткової моторної кори. Генетична складова є значущою: спадковість оцінюється у 0,58–0,77 із залученням полігенних варіантів (SLITRK1, HDC, CNTNAP2, NRXN1 тощо). Вплив мають і епігенетичні та середовищні фактори, включно з перинатальними ускладненнями та інфекціями. Діагностика базується на клінічних критеріях DSM-5-TR та МКХ-11 із урахуванням тривалості, типу та комбінації тиків. Використовуються стандартизовані шкали оцінки, серед яких золотим стандартом є YGTSS. Додаткові обстеження (ЕЕГ, МРТ) застосовують для диференційної діагностики. Терапевтична стратегія є мультимодальною. Першою лінією є поведінкова терапія. За недостатньої ефективності застосовують фармакотерапію: антагоністи дофаміну (арипіпразол, рисперидон), 2-адренергічні агоністи (клонідин, гуанфацин) та інші засоби, зокрема топірамат у резистентних випадках. Індивідуалізований підхід дозволяє оптимізувати контроль симптомів і поліпшити якість життя пацієнтів. | |
| dc.identifier.citation | Сучасна тактика діагностики та лікування тикозних розладів / О. Ю. Сухоносова, Т. А. Літовченко, С. М. Коренєв, О. Л. Тондій // Міжнародний неврологічний журнал. ─ 2026. ─ Т. 22, № 1. ─ С. 13─22. | |
| dc.identifier.uri | https://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/38135 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.subject | тикозні розлади | |
| dc.subject | Міжнародна класифікація хвороб 11-го перегляду | |
| dc.subject | 2026у | |
| dc.title | Сучасна тактика діагностики та лікування тикозних розладів | |
| dc.type | Article |
