Феритин як прозапальний біомаркер обміну заліза у хворих на туберкульоз (огляд літератури)

Abstract

Традиційні методи діагностики туберкульозу (ТБ), зокрема мікроскопія мазка мокротиння і посів на живильні середовища для виявлення Mycobacterium tuberculosis, потребують багато часу або мають незадовільну чутливість. Рання діагностика ТБ з високою точністю і чутливістю має важливе значення для результатів лікування пацієнтів та профілактики. Тому актуальним є пошук нових методів діагностики ТБ, що ґрунтуються на біомаркерах, асоційованих з ТБ, зі швидкою доступністю результатів, які не потребують аналізу мокротиння, є недорогими і мають точні характеристики. Мета роботи — вивчити механізми участі феритину в патогенезі ТБ за даними літератури. Матеріали та методи. Для дослідження знайдено 242 літературних джерела у системі PubMed за запитом Ferritin AND Tuberculosis, з них 40 відібрані для подальшого детального вивчення. Результати та обговорення. Дослідження показали, що у пацієнтів з ТБ концентрація сироваткового заліза і трансферину нижча, а рівень феритину вищий порівняно з особами без ТБ. Ці відхилення в концентрації феритину і трансферину зазвичай нормалізуються після лікування. Зменшення вмісту трансферину пов’язане як з раннім, так і з пізнім прогресуванням ТБ, а вищий рівень феритину та гепсидину — з вищим ризиком раннього прогресування ТБ в осіб, які контактували з хворими на ТБ. Статус біомаркерів обміну заліза можна використовувати як індикатор неефективності лікування (низький вміст феритину) та смертності (високий рівень феритину). Низька концентрація трансферину і сироваткового заліза, а також високий рівень феритину в інфікованих вірусом імунодефіциту людини пацієнтів асоціюються з підвищеним ризиком захворюваності та рецидиву ТБ. Висновки. Обмін заліза у Mycobacterium tuberculosis та організмі господаря тісно пов’язаний та відіграє важливу роль у патогенезі ТБ. Показники обміну заліза є перспективними маркерами як перебігу, так і ефективності лікування ТБ. Зміни рівня феритину можуть бути предикторами як неефективності лікування ТБ, так і смертності від цього захворювання, тому прогностична цінність цього маркера перебігу туберкульозного процесу потребує детальнішого вивчення.