Оптимізація обсягу остеосинтезу переломів довгих кісток у постраждалих із різним ступенем тяжкості політравми

Abstract

У дисертації обґрунтована оптимальна лікувально-діагностична тактика остеосинтезу у постраждалих із множинними та поєднаними переломами довгих кісток у залежності від тяжкості травми та стану. Математично і статистично доведено, що для визначення лікувальної тактики постраждалих із політравмою оптимальними є шкали ISS (тяжкість пошкодження) та ВПХ-СП, доповнена показником віку (тяжкість стану). Порівняння клінічного матеріалу 104 постраждалих із множинними та поєднаними переломами довгих кісток, щодо яких застосовувалася одноетапна (43 особи) та двоетапна (61 особа) тактика остеосинтезу, засвідчило, що для постраждалих, тяжкість пошкоджень яких за шкалою ISS складає 25-40 балів та тяжкість стану за шкалою ВПХ-СП, доповненою показниками віку, 21-32 бали, оптимальним є одноетапне вико- нання всіх видів позаосередкового остеосинтезу з репозицією кісткових фраг- ментів та закритого інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу.