Поточний стан проблеми діагностування в оперативній гінекології: акцент на онкопатології

Abstract

Забезпечення оперативної допомоги жінкам із пухлинами статевих органів потребує встановлення вірогідного діагнозу, що є визначальним у проведенні своєчасного і адекватного лікування як доброякісних, так і злоякісних захворювань. Мета – проаналізувати частоту злоякісних новоутворень жіночих статевих органів серед пацієнток, прооперованих за період 2020–2025 рр. для оптимізації періопераційного діагностування. Матеріали і методи. Залучено 4393 пацієнтки, яких прооперовано за період із січня 2020 року до жовтня 2025 року. Усіх жінок розподілено на клінічні групи відповідно до року лікування. До І групи (проліковані оперативним шляхом у 2020 р.) залучено 619 пацієнток, до ІІ групи (2021 р.) – 605 жінок, до ІІІ групи (2022 р.) – 718 жінок, до ІV групи (2023 р.) – 1522 пацієнтки, до V групи (2024 р.) – 1122 жінки, до VІ групи (січень–жовтень 2025 р.) – 1002 пацієнтки. Проаналізовано дані з медичної комп’ютерної системи, паспортні, анамнез, об’єктивне дослідження, інструментальні та лабораторні показники, оперативні втручання, результати патоморфологічних досліджень. Результати. Встановлено, що аденокарцинома тіла матки була найчастіше діагностованою злоякісною патологією за 2020–2025 рр. Злоякісні новоутворення «маскувалися» під іншу доброякісну патологію. Зафіксовано надзвичайно низьку чутливість (25,5%) діагностики онкозахворювань. У 74,5% випадків онкопатологію діагностовано випадково під час гістологічного дослідження біопсійного матеріалу. Виявлено високу специфічність (майже 100%): якщо лікарі одразу встановлюють діагноз «Підозра на злоякісне утворення», вони майже ніколи не помиляються – рак або передраковий стан дійсно наявні. Висновки. Традиційні доопераційні методи часто не здатні диференціювати складні форми аденокарциноми від звичайних поліпів або гіперплазії. Це підтверджує, що патогістологічне дослідження матеріалу, отриманого під час «малих» операцій (гістероскопія, кюретаж, поліпектомія), є критично важливим етапом, який виправляє помилки первинного діагностування.