Офісна гістероскопія: навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів

Abstract

Засновником гістероскопії є німецький вчений P. Bossini, який розробив ендоскоп для огляду внутрішніх органів тіла людини, названий ним Lichlieter (провідник світла). У 1869 р. другий німецький вчений D. Pantaleoni виконав огляд порожнини матки за допомогою модифікованого цистоскопа. У 70-х роках XIX ст. вчений M. Nitze застосував першу оптичну систему, що дозволяла одержати збільшене зображення. Гістероскоп Хейдельберга є модифікацією цистоскопа Nitze, однак мав додатковий канал для ірригації та аспірації розчинів. У жовтні 1925 р. американський вчений L. C. Rubin вперше застосував вуглекислий газ як середовище для заповнення порожнини матки. В СРСР розвитку гістероскопії сприяли дослідження академіка Персіанінова Л. С. (1970) та академіка Савельєвої Г. М. (1976), а в Україні підсумки досліджень по застосуванню гістероскопії в лікуванні жіночого безпліддя наведені в монографії академіка В. І. Грищенко та професора М. І. Козуба «Ендоскопія в діагностиці і лікуванні жіночого безпліддя» (1998). У 2000 р. S. Betocchi (Італія) впровадив гістероскопічне обстеження і лікування в амбулаторних умовах без анестезії та додаткових інструментів та назвав ці втручання «офісна гістероскопія», яка дає змогу виключити практично всі травмуючі фактори, що знижує больові відчуття у пацієнтки та забезпечує кращу переносимість процедури жінками. Використання мініендоскопів, атравматичного введення інструментів привели до формування нового виду втручань «no touch» — безконтактної гістероскопії або піхвового введення гістероскопа, що передбачає проведення офісного гістероскопа через піхву, шийку матки в порожнину матки без використання дзеркал, пульових щипців, аналгезії або анестезії.