Навчально-методичні видання. Кафедра акушерства та гінекології № 3
Permanent URI for this collectionhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/31734
Browse
Recent Submissions
Item COVID-19 у вагітних: навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів(2022-09-20) Козуб, Микола Іванович; Малий, Василь Пантелійович; Козуб, Максим Миколайович; Снопкова, Людмила Володимирівна; Сикал, Ірина Миколаївна; Гирман, Лариса ІванівнаКоронавірус SARS-CoV-2 викликає захворювання на COVID-19. Сімейство коронавірусів включає безліч різних вірусів, які можуть викликати респіраторні інфекції, від застуди до серйозних грипоподібних захворювань з дихальною недостатністю, таких як SARS (тяжкий гострий респіраторний синдром) і MERS (близькосхідний респіраторний синдром). З раніше відомих коронавірусів SARS-CoV-2 найбільше нагадує вірус SARS, який спричинив спалахи у 2003 році. У більшості людей, інфікованих SARS-CoV-2, розвивається легке захворювання (приблизно 80 %). Серед вагітних жінок відсоток безсимптомно інфікованих осіб сягає 74–86 %. Молоді жінки мають низький ризик серйозного захворювання. В США, Великій Британії та Північній Америці відзначається підвищення випадків материнської смертності порівняно з країнами Європи. Вагітні хворі на SARS-CoV2 помірного та тяжкого ступеня мають підвищений ризик мікротромбозів та класичної тромбоемболії. Серед всіх госпіталізованих до стаціонару у Європі жінок вагітні з SARS-CoV 2 складають 26 %. Ризик госпіталізації вагітних з SARS-CoV2 коливається в межах 0,4–5 на 1000 вагітних. Більшість госпіталізованих жінок поступили у 2 та 3 триместрах вагітності. Серед госпіталізованих жінок 12,4 % потребують інтенсивної терапії. Рівень смертності від COVID19 складає 2,27 %. При госпіталізації вагітних хворих на SARS-CoV2 у 3 триместрі частота передчасних пологів підвищується у 3 рази. Навчальний посібник призначений для слухачів лікарів інфекціоністів, сімейних лікарів та акушерів-гінекологів.Item Офісна гістероскопія: навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів(2023-02-08) Козуб, Микола Іванович; Козуб, Максим Миколайович; Скибіна, Ксенія ПавлівнаЗасновником гістероскопії є німецький вчений P. Bossini, який розробив ендоскоп для огляду внутрішніх органів тіла людини, названий ним Lichlieter (провідник світла). У 1869 р. другий німецький вчений D. Pantaleoni виконав огляд порожнини матки за допомогою модифікованого цистоскопа. У 70-х роках XIX ст. вчений M. Nitze застосував першу оптичну систему, що дозволяла одержати збільшене зображення. Гістероскоп Хейдельберга є модифікацією цистоскопа Nitze, однак мав додатковий канал для ірригації та аспірації розчинів. У жовтні 1925 р. американський вчений L. C. Rubin вперше застосував вуглекислий газ як середовище для заповнення порожнини матки. В СРСР розвитку гістероскопії сприяли дослідження академіка Персіанінова Л. С. (1970) та академіка Савельєвої Г. М. (1976), а в Україні підсумки досліджень по застосуванню гістероскопії в лікуванні жіночого безпліддя наведені в монографії академіка В. І. Грищенко та професора М. І. Козуба «Ендоскопія в діагностиці і лікуванні жіночого безпліддя» (1998). У 2000 р. S. Betocchi (Італія) впровадив гістероскопічне обстеження і лікування в амбулаторних умовах без анестезії та додаткових інструментів та назвав ці втручання «офісна гістероскопія», яка дає змогу виключити практично всі травмуючі фактори, що знижує больові відчуття у пацієнтки та забезпечує кращу переносимість процедури жінками. Використання мініендоскопів, атравматичного введення інструментів привели до формування нового виду втручань «no touch» — безконтактної гістероскопії або піхвового введення гістероскопа, що передбачає проведення офісного гістероскопа через піхву, шийку матки в порожнину матки без використання дзеркал, пульових щипців, аналгезії або анестезії.Item Плацентарна недостатність. Гіпоксія і гіпотрофія плода : методичні рекомендації для здобувачів вищої медичної освіти 4-го року навчання з дисципліни «Акушерство і гінекологія»(ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2021-04-15) Лахно, Ігор ВікторовичItem Гіпоксія і затримка росту плода : навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів(Харківська медична академія післядипломної освіти, 2020-03-16) Лахно, Ігор ВікторовичУ сучасному акушерстві ЗРП є важливою проблемою, яка впливає на рівень перинатальної захворюваності та смертності. ЗРП має несприятливі наслідки для неврологічного статуса дитини, що обумовлено великою частотою уражень нервової системи новонародженого. У міжнародних класифікаціях причин перинатальної смертності існують різні тлумачення причин ЗРП [2, 3]. У Абердинській класифікації (1986) відзначено, що значна кількість випадків антенатальної загибелі плода унаслідок ЗРП пов'язана з генетичними аномаліями. У подальшому Wigglesworth використав у розробці класифікації схему, яка мала метою зниження перинатальної смертності шляхом виділення елементів для клінічного втручання відповідно до гестаційного терміну плода [10]. Найбільш повно патогенез антенатальної загибелі відображено у Стокгольмській класифікації (2005). Аналіз 382 випадків смертності у Стокгольмі дозволив встановити 382 первинних і 132 супутніх діагнозів. Провідною причиною смерті була ЗРП, пов'язана з плацентарною недостатністю (дисфункцією плаценти, ДП) – 23 %. Інфекційні захворювання склали 19 % випадків, вроджені вади розвитку і хромосомні аномалії – 12 %, причини, що не мають пояснення – 12 % [21]. ЗРП – ускладнення вагітності, яке виникає внаслідок ДП і призводить до народження дитини з масо-ростовими параметрами нижче 10 перцентилі для даного терміну гестації. У МКХ-10 рубрика РО5 об'єднує «сповільнений ріст та недостатність живлення плода». В Україні за даними статистики частота ЗРП серед доношених новонароджених дітей від 10 % до 22 %, а серед недоношених – 18-22 % у різних регіонах держави. Перинатальна смертність на тлі ЗРП серед доношених новонароджених досягає 10,3 %, а серед недоношених – 49 %. У даної категорії немовлят часто зустрічаються наступні ураження: порушення мозкового кровообігу, внутрішньочерепні крововиливи, пренатальна енцефалопатія, дисплазія кульшових суглобів, кривошия, вади розвитку серця, зниження м'язового тонуса і пригнічення фізіологічних рефлексів, синдром дихальних розладів [7, 12, 18]. Оскільки ЗРП є класичним прикладом внутрішньочеревного програмування захворювань, які мають прояв уже в дорослому віці, то даний посібник містить корисну інформацію для значного контингенту лікарів. Проте, він розрахований на лікарів загальної практики-сімейної медицини та акушерів-гінекологів.