Оцінка результатів лікування переломів великогомілкової кістки у пацієнтів із зайвою вагою

Abstract

Резюме. Актуальність. Пошкодження кісток нижньої кінцівки є одним з найбільш тяжких пошкоджень опорно-рухової системи. Лікування переломів нижньої кінцівки ускладнюються у пацієнтів із зайвою вагою та ожирінням, у людей із захворюваннями кісток, системи кровообігу, цукровим діабетом та іншими хворобами віку та ваги. На сьогодні для лікування переломів кісток використовують чотири основних методи та їх модифікації — блокуючий інтрамедулярний остеосинтез (БІОС), накістковий остеосинтез пластинами (НКО), апарати зовнішньої фіксації (АЗФ) та гіпсові пов’язки. Мета: оцінити результати лікування пацієнтів з переломами великогомілкової кістки із зайвою вагою методами БІОС, НКО та АЗФ. Матеріали та методи. Проведено аналіз лікування 42 пацієнтів з переломами великогомілкової кістки віком від 21 до 71 року. У всіх пацієнтів відмічали зайву вагу. В середньому ІМТ становив 28,6 ± 1,8 з розкидом від 25,4 до 33,0. Пацієнтам для лікування перелому використовували БІОС — 27 (64,3 %), НКО — 9 (21,4 %) та АЗФ — 6 (14,3 %). Оцінку стану пацієнтів проводили до лікування, після операції та у терміни 1,5; 3,5; 6 та 12 міс. від початку лікування: оцінювали ступінь больового синдрому, дані опитувальника С.Д. Тумяна та системи оцінки віддалених результатів лікування, терміни відновлення функціональних можливостей пацієнта. Результати. До операції пацієнти оцінювали біль у пошкодженій кінцівці як сильний і дуже сильний (8–10 балів), після операції біль знизився, але лишився на середньому рівні. За даними аналізу, наявне статистично значуще (р = 0,001) зниження больового синдрому між періодами спостереження. Після операції з консолідації перелому пацієнти в групі БІОС раніше починають навантажувати кінцівку і на повну опору виходять на місяць раніше, ніж хворі інших груп. Оцінка результатів лікування пацієнтів за опитувальником С.Д. Тумяна показала, що тенденція до поліпшення зберігається впродовж всього терміну лікування у всіх хворих, але найкращі результати були в групі БІОС, у якій найвищий бал відзначено вже на 6-й місяць спостереження. Оцінка функціональних можливостей пацієнтів показала, що через 12 міс. пацієнти груп БІОС та НКО відмічали або відсутність болю (77,8 та 55,6 % відповідно), або помірний біль після тривалої ходьби (22,2 та 33,3 % відповідно), група АЗФ скаржилася на біль після тривалої ходьби. Через 12 міс. у групі БІОС кількість пацієнтів без кульгавості становила 74,1 %, у групі АЗФ пацієнти мали помірну і незначну кульгавість. Висновки. Проведений аналіз результатів лікування пацієнтів з переломами великогомілкової кістки методами блокуючого остеосинтезу, накісткового остеосинтезу та за допомогою апарата зовнішньої фіксації показав доцільність використання БІОС у пацієнтів із зайвою вагою. Це дає можливість почати рухову діяльність та доглядати за собою раніше, що важливо для таких пацієнтів.