Дисертації. Педіатрія

Permanent URI for this collectionhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/9586

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 34
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Прогностичне значення білків кальцій-чутливих рецепторів у формуванні бронхіальної астми у дітей
    (ХНМУ, 2024) Колісник, Вікторія Олександрівна
    Бронхіальна астма є вагомою медико-соціальною проблемою в усьому світі. Дане захворювання суттєво впливає на якість життя пацієнтів усіх вікових груп. Всесвітня організація охорони здоров’я налічує понад 300 млн.людей, що страждають цим захворюванням. Останніми роками прослідковується тенденція до «омолодження» бронхіальної астми, що проявляється зростанням даної патології серед дитячого населення. Незважаючи на сучасний науковий прогрес, питання діагностики бронхіальної астми у дітей дошкільного віку залишається відкритим. Проведення «золотих» методів діагностики бронхіальної астми у дітей <5 років є практично неможливими та малоінформативними. На сучасному етапі науковці пропонують розглядати бронхіальну астму в більш широкому контексті. Так, з’являються нові повідомлення, що зниження рівня 25(ОН)D3 та порушення фосфорно-кальцієвого обміну корелюють зі збільшенням частоти випадків загострення бронхіальної астми. У зв’язку зі значним ростом та поширенням алергічних реакцій серед пацієнтів дитячого віку виникає необхідність пошуку тригерних факторів та пускових механізмів розвитку бронхообструкції. З’являються повідомлення про значущість серед таких механізмів ряду білків, зокрема білків кальцій-чутливих рецепторів. Це унікальна структура, яка широко експресується в тканинах паращитоподібної залози, нирок, серцево-судинної та нервової систем. Останні дослідження підтверджують підвищення експресії кальцій-чутливих рецепторів (CaSR) у біоптатах гладенької мускулатури бронхів у дорослих. У доступних наукових джерелах дослідження активності кальцій-чутливих рецепторів серед пацієнтів дитячого віку відсутні, що і спонукає до подальших досліджень.
  • Thumbnail Image
    Item
    Діагностичне та прогностичне значення маркерів пошкодження аерогематичного бар’єру легень у дітей з гострою лейкемією
    (ХНМУ, 2023) Коваль, Вікторія Андріївна; Koval, Victoria
    Метою дослідження було удосконалення діагностики та прогнозування пошкодження легень у дітей з гострою лейкемією шляхом вивчення структурно-функціональних змін компонентів аерогематичного бар’єру. У дослідженні визначено клінічні варіанти легеневих ускладнень у дітей з гострою лейкемією. Підтверджено діагностичне та прогностичне значення показників спірографії. Доповнено наукові дані щодо стану аерогематичного бар’єру легень у дітей з гострою лейкемією на різних етапах програмного лікування та у довготривалій ремісії, що підтверджується достовірним підвищенням рівнів показників загальних фосфоліпідів, IL-6 та TGF-β у конденсаті повітря, що видихається, а також сироваткового VEGF-A. Визначено додаткові діагностично-прогностичні показники формування легеневих ускладнень у дітей з гострою лейкемією під час протоколів лікування, а саме рівні у конденсаті повітря, що видихається на початку хіміотерапії загальних фосфоліпідів >132,15 ммоль/л, IL-6 >47,64 пг/мл Рівні IL-6 у конденсаті повітря, що видихається >52,08 пг/мл мали прогностичне значення для прогнозування пневмонії у дітей з гострою лейкемією під час протоколів лікування. Діагностично-прогностичне значення для формування віддалених легеневих ускладнень мали рівні загальних фосфоліпідів у конденсаті повітря, що видихається >131,16 ммоль/л, рівні IL-6 у конденсаті повітря, що видихається >25,19 пг/мл, рівні TGF-β у конденсаті повітря, що видихається >22,14, рівні сировоткового VEGF-А >196,28 пг/мл після завершення хіміотерапії. Рівні фосфоліпідів у конденсаті повітря, що видихається >138,12 ммоль/л, рівні сироваткового VEGF-А >198,66 пг/мл після завершення програмного лікування мали прогностичне значення для формування фіброзу легень у довготривалій ремісії.
  • Thumbnail Image
    Item
    Оптимізація діагностики та прогнозування порушень імунної відповіді та ендотеліальної функції у дітей, хворих на бронхіальну астму
    (ХНМУ, 2024) Андрущенко, Віра Віталіївна; Andrushchenko, Vira
    Метою дослідження було удосконалення діагностики та прогнозу прогресування тяжкості бронхіальної астми у дітей на підставі вивчення маркерів ендотеліального пошкодження, цитокінового профілю та імунної відповіді. У дослідженні проаналізовано та розширено наукові дані щодо факторів ризику формування тяжкого перебігу бронхіальної астми, а саме є обтяжений сімейний анамнез на наявність алергійних захворювань, наявність у близьких родичів бронхіальної астми, дебют бронхіальної обструкції у віці до одного року, наявність супутньої алергопатології у дітей, хворих на бронхіальну астму (алергічний риніт, атопічний дерматит), наявність порушень мікрофлори кишківника у ранньому віці. Доповнено наукові дані щодо функціонального стану ендотелію у дітей з бронхіальною астмою в періоді загострення шляхом виявлення підвищення рівнів фактора Віллібранда у сироватці крові. Набули подальшого розвитку дані щодо участі про та протизапальних цитокінів у формуванні хронічного запалення у пацієнтів з бронхіальною астмою ( зростанням рівнів IL-2,IL-4 та зниженням рівнів γ-ІН у сироватці крові). Набули подальшого розвитку дані щодо зміни імунної відповіді, що проявляється у порушенні стану клітинної, гуморальної та фагоцитарної ланок імунітету. Доповнено наукові дані стосовно функціональності імунної відповіді на патологічний процес у дітей при БА, за рахунок поглибленого вивчення фагоцитарної ланки імунітету (продукція АФК нейтрофілами, загибель нейтрофілів шляхом некрозу).
  • Thumbnail Image
    Item
    Предиктори розвитку функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей шкільного віку та підлітків
    (ХНМУ, 2024) Казарян, Лариса Володимирівна; Kazaryan, Larisa Volodymyrivna
    У дисертації представлено науково обґрунтоване нове рішення актуальної наукової задачі сучасної педіатрії - покращення ефективності діагностики та прогнозування деяких найбільш поширених функціональних гастроінтестинальних розладів (ФГІР) у дітей шкільного віку та підлітків шляхом визначення предикторів розвитку захворювань на підставі вивчення клініко-параклінічних даних, психологічного стану; рівня серотоніну в крові, показників якості життя, харчування, фізичної активності, малорухомого способу життя, розробки математичної моделі прогнозування тяжкості перебігу ФГІР. Об’єктом дослідження стали функціональна диспепсія (ФД) та поєднані функціональна диспепсія та синдром подразненого кишечника (СПК). Предметом дослідження були клінічні особливості абдомінального, диспепсичного, астенічного синдромів, психологічний стан, визначення рівня серотоніну в крові, показники якості життя, харчування, фізичної активності та сидячої активності. Для розв’язання поставлених у роботі завдань було обстежено 110 дітей від 6 до 18 років з функціональними гастроінтестинальними розладами на базі КНП «Міська дитяча поліклініка №23» ХМР за період 2019-2023 роки. Серед них із функціональною диспепсією 66 дітей, 44 дитини із поєднаними ФД та СПК. Контрольну групу склали 30 здорових дітей. У роботі використано аналіз клініко-параклінічних даних; антропометрію з оцінкою фізичного розвитку; анкетно-опитувальні методи; лабораторні методи дослідження: визначення рівня серотоніну в крові методом флюоресценції; аналітико-статистичні методи дослідження. Уперше на підставі вивчення клініко-параклінічних даних було визначено фактори ризику переходу функціональної диспепсії у поєднання функціональної диспепсії та синдрому подразненого кишечника у дітей шкільного віку та підлітків. Доповнено наукові дані щодо особливостей клінічного перебігу поєднаних функціональної диспепсії та синдрому подразненого кишечника. Уперше було виявлено, що частота дітей із критичним рівнем вираженості депресивних симптомів була вірогідно вище у групі з поєднаними функціональною диспепсією та синдромом подразненого кишечника. Отримано нові дані щодо патогенетичної ролі серотоніну на формування клінічних симптомів функціональної диспепсії та поєднаної функціональної диспепсії й синдрому подразненого кишечника. Доповнено наукові дані щодо оцінювання якості життя у дітей із окремими функціональними гастроінтестинальними розладами. На підставі розробки індексів споживання окремих продуктів у дітей із функціональними гастроінтестинальними розладами, вивчено питання щодо впливу порушення режиму та якості харчування на формування функціональної диспепсії та поєднаної функціональної диспепсії й синдрому подразненого кишечника у дітей. Отримані нові дані щодо впливу малорухомого способу життя на формування функціональних гастроінтестинальних розладів. Діти із функціональними розладами шлунково-кишкового тракту, зокрема із поєднаною патологією, ведуть малорухомий спосіб життя, про що свідчать, незалежно від віку, низькі показники фізичної активності та високі показники сумарної сидячої активності. Вперше розроблена математична модель прогнозування переходу функціональної диспепсії в поєднані функціональну диспепсію та синдром подразненого кишечника у дітей шкільного віку та підлітків, яка враховує сукупність прогностично значущих факторів ризику і дозволить розробити профілактичні заходи та попереджати формування поєднаних ФД та СПК.
  • Thumbnail Image
    Item
    Діагностична та прогностична значимість функції шишкоподібної залози у передчасно народжених дітей з дуже та надзвичайно малою масою тіла при народженні
    (ХНМУ, 2024) Кузєнкова, Ганна Аркадіївна; Kuzenkova, Kuzenkova Ganna Arkadievna
    У дисертації представлено науково обґрунтоване нове рішення актуальної наукової задачі сучасної педіатрії - удосконалення діагностики і прогнозу клініко-патогенетичних варіантів перебігу перинатальної патології на підставі вивчення рівня метаболіту мелатоніну, визначення його клінічної інформативності у патогенетичній типізації та семіотиці різноманітних порушень у передчасно народжених дітей з дуже та надзвичайно малою масою тіла при народженні. Об’єктом дослідження стала перинатальна патологія у передчасно народжених дітей з дуже та надзвичайно малою масою тіла при народженні. Предметом дослідження були реактивність і адаптивність функції епіфізу головного мозку, її вплив на ступінь важкості та клінічний вихід перинатальної патології. Для розв’язання поставлених у роботі завдань було обстежено 96 передчасно народжених дітей з гестаційним віком ≤ 33 тижнів з перинатальною патологією. Серед них 46 дітей з надзвичайно малою масою тіла (≤ 999 г) та 50 дітей з дуже малою масою тіла (≤ 1499 г) при народженні. Для вивчення компенсаторних можливостей епіфізу мозку у передчасно народжених дітей із перинатальною патологією визначали рівень метаболіту мелатоніну, 6–сульфатоксімелатоніну, в сечі у першу та 10 – 14 добу життя. У 20 померлих передчасно народжених дітей проводили патоморфологічне та імуногістохімічне дослідження шишкоподібної залози для визначення морфо-функціональних компенсаторних детермінант епіфізу мозку. Визначено діагностичну та прогностичну інформативність 6 -сульфатоксімелатоніну у сечі у формуванні характеру перебігу та клінічного виходу перинатальної патології в передчасно народжених дітей з дуже та надзвичайно малою масою тіла при народженні. Доповнено дані щодо імуногістохімічних критеріїв компенсації структурно-функціональних змін шишкоподібної залози у передчасно народжених дітей, що померли внаслідок перинатальної патології. Отримані дані мають важливе практичне значення у діагностиці та прогнозуванні перебігу перинатальної патології у передчасно народжених дітей з надзвичайно та дуже малою масою тіла при народженні. Визначення рівня 6-сульфатоксімелатоніну у сечі у першу добу життя у передчасно народжених дітей з оксидативним стресом дозволяє підвищити якість лікувально-діагностичної допомоги за рахунок формування групи ризику несприятливого перебігу перинатальной патології та летальних наслідків.
  • Thumbnail Image
    Item
    Диференційований підхід до менеджменту персистуючої легеневої гіпертензії у передчасно народжених дітей
    (ХНМУ, 2023) Кононович, Марія Ігорівна; Kononovych, Mariia
    Дисертація присвячена підвищенню ефективності менеджменту персистуючої легеневої гіпертензії у передчасно народжених дітей з асфіксією та респіраторним дистрес-синдромом на підставі розробки алгоритму диференційованого підходу до діагностики та лікування легеневої гіпертензії з урахуванням рівнів оксидантного стресу за визначенням 8-гідрокси-2-дезоксигуанозину в сечі. Об’єктом дослідження стала персистуюча легенева гіпертензія у передчасно народжених дітей. Клінічний матеріал представлено даними обстеження 100 недоношених дітей, народжених у терміні гестації 26-34 тижні. Першу групу складали 50 передчасно народжених дітей з РДС. Другу групу склали 50 передчасно народжених дітей з РДС у поєднанні з перинатальною асфіксією. Серед дітей I групи було 26 хлопчиків і 24 дівчинки, в II групі було 25 хлопчиків і 25 дівчаток. Програма обстеження включала аналіз даних перинатального анамнезу, проведення стандартних клініко-лабораторних та інструментальних досліджень згідно з діючими наказами МОЗ України, проведення комплексного променевого дослідження з визначенням ультразвукових та рентгенологічних критеріїв наявності на ступеня ПЛГ, дослідження вмісту 8-гідрокси-2-дезоксигуанозину в сечі методом імуноферментного аналізу у передчасно народжених дітей в першу добу життя та в динаміці на 3-5 добу життя. Розроблено алгоритм диференційованого підходу до менеджменту персистуючої легеневої гіпертензії, сутність якого – у вдосконаленні діагностики ПЛГ та індивідуалізації вибору методики ШВЛ для кожного окремого випадку.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Оптимізація діагностики та підходів до лікування хронічного болю у дітей з паралітичними синдромами
    (2023) Орлова, Наталя Василівна
    Дисертація присвячена оптимізації діагностики та підходів до лікування хронічного болю у дітей з паралітичними синдромами шляхом визначення поведінкових реакцій, добового рівня вільного кортизолу з сечею, відповіді на фізичну терапію. Об’єктом дослідження став хронічний біль у дітей. Клінічний матеріал представлено даними стану здоров’я 92 дітей віком від 11 місяців до 7 років. Серед них 57 хлопчиків та 35 дівчаток. Основна група включала 64 дітей з паралітичними сидромами, а саме: 38 дітей з паралітичними синдромами та хронічним болем, 26 дітей з паралітичними синдромами без болю. В якості групи контролю включено дані 28 практично здорових дітей. Для діагностики хронічного болю використовували клініко-анамнестичні дані, показники маси тіла, зросту, шкали оцінки болю NCCPC-R і r-FLACC, які демонструють поведінкові реакції та клінічні ознаки хронічного болю. Проводили визначення джерела болю за спеціально розробленим «Чек-листом», зміни психоемоційного стану батьків дітей з паралітичними синдромами за допомогою «Оригінального опитувальника для батьків/законних представників (опікунів)». Для поглибленого вивчення ранньої діагностики хронічного болю у дітей з паралітичними синдромами використовувати визначення добового рівня вільного кортизолу в сечі. Використовували непараметричні методи статистичної обробки матеріалу, аналіз Краскела-Уолліса, логістичний регресійний аналіз, ROC-аналіз та кросс-табулювання. Запропоновано нові підходи для оптимізації діагностики та лікування болю у дітей з паралітичними синдромами, що підвищує якість життя дітей з паралітичними синдромами та їх сім’ї.
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Прогнозування перебігу гострого бронхіту у дітей на тлі недиференційованої дисплазії сполучної тканини з урахуванням генетичних факторів
    (2020) Стрелкова, Марина Ігорівна
    За даними офіційної державної статистичної звітності в Україні про стан здоров’я дітей 0-17 років встановлено, що у структурі захворюваності дітей 0–17 років у 2017 р. традиційно, як і в попередні роки, переважали хвороби органів дихання (68,65%). Аналізуючи показники захворюваності дитячого населення України за останні більше ніж 20 років, слід зазначити, що найчисленнішою групою хвороб стабільно залишаються гострі респіраторні захворювання та пневмонії із максимумом виявлення їх у дітей віком від 0 до 6 років. Важливим питанням дитячої пульмонології та алергології є проблема гострого бронхіту у дітей, це пов’язано з його різноманітностями та труднощами при проведенні диференційного діагнозу. Кожна п’ята дитина, яка звертається до лікаря загальної практики чи педіатра, страждає на це захворювання, а близько половини дітей, що хворіють на гострий бронхіт, мають ускладнення у вигляді синдрому візинг. У деяких роботах доведено, що «диспластик-залежні» морфо-функціональні зміни систем органів на тлі недиференційованої дисплазії сполучної тканини істотно позначаються на перебігу гострого бронхіту, визначаючи затяжний перебіг та хронізацію гострих процесів, меншу ефективність традиційних схем лікування, більш тривалий період реконвалесценції. Саме від того, наскільки правильно фахівці діагностують гострий бронхіт та лікують дітей, залежать ускладнення, які виникають при цьому захворюванні, та тривалість лікування. По мірі набуття нових знань про формування ускладнень, що можуть супроводжувати гострий бронхіт у дітей, стає все більш очевидно, що мінливість патологічних ознак у окремих індивідуумів великою мірою залежить від генетичної основи. Враховуючи наукові докази про механізми генетичного контролю схильності до хронізації бронхолегеневої патології, вирішення цієї проблеми, швидше всього, буде полягати в площині вивчення взаємозв’язків контролюючих генів та продуктів реалізації генетичної програми на різних рівнях організації, що дозволить спрогнозувати та попередити розвиток хронічних захворювань бронхолегеневої системи на ранніх етапах. У зв’язку з цим окреслено мету дослідження: удосконалення прогнозування ризику розвитку синдрому візинг у дітей на тлі гострого бронхіту, шляхом вивчення ролі сполучної тканини з урахуванням генетичних факторів. Відповідно до мети та задач дослідження проведене комплексне обстеження 103 дітей хворих на гострий бронхіт, ускладнений синдромом візинг та гострий бронхіт неускладнений, що знаходились на лікуванні у пульмонологічному відділенні КНП ХОР «ОДКЛ», яка є базовим лікувальним закладом кафедри педіатрії №1 та неонатології Харківського національного медичного університету МОЗ України. За дизайном дослідження всі хворі з гострим бронхітом були розподілені на групи: основну групу склали хворі з гострим бронхітом, ускладненим синдромом візинг (n=54), до групи порівняння увійшло 49 хворих з гострим бронхітом, що протікав без ускладнень. Середній вік хворих основної групи становив (3,69±1,21) роки, із них хлопчиків було 39 (72,2%), дівчаток – 15 (27,8%). Середній вік пацієнтів групи порівняння становив (3,54±1,25) роки, із них хлопчиків було 33 (67,3%), дівчаток – 16 (32,7%). Групи були порівнянні за віком і статтю. Верифікацію діагнозів проводили відповідно до чинних критеріїв. Пацієнтам основної групи, груп порівняння та контролю проведене комплексне клінічне (Наказ МОЗ України від 13.01.2005 №18 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальності «дитяча пульмонологія» та локальний протокол щодо надання медичної допомоги цьому контингенту хворих), біохімічне (показники обміну сполучної тканини: вмісту рівня гіалуронової кислоти, гідроксипроліну, хондроїтин-4-сульфату, хондроїтин-6-сульфату, кератинсульфату та гепарансульфату сироватки крові та рівня уронових кислот добової сечі; рівень мікроелементів: магнію сироватки крові та цинку плазми крові), імунологічне (визначення рівня IgE сироватки крові), генетичне (алельні поліморфізми генів сімейства матричних металопротеїназ (ММР): колагенази-1 (MMP1) (1607insG) та еластази макрофагів (MMP12) (A-82G); мікросомальної епоксідгідролази (EPНX1) (Tyr113His), аквапорину-5 (AQP5) (A2254G)) обстеження з наступною статистичною обробкою даних. Наукова новизна полягає в розробці концепції щодо оптимізації прогнозування ризику розвитку синдрому візинг у дітей на тлі гострого бронхіту на підставі дослідження генетичних та фенотипічних особливостей із залученням біохімічних та імунологічних показників. Оцінено клініко-анамнестичні, генетичні, біохімічні та імунологічні показники у хворих на гострий бронхіт залежно від наявності ускладненого перебігу у вигляді синдрому візинг. Вперше ідентифіковано у обстежених дітей, хворих на гострий бронхіт, генетичні варіанти поліморфних локусів генів, що пов’язані з ризиком розвитку ускладнень у вигляді формування синдрому візинг – одиничні поліморфізми генів сімейства матричних металопротеїназ (ММР): колагенази-1 (MMP1) (1607insG) та еластази макрофагів (MMP12) (A-82G); мікросомальної епоксідгідролази (EPНX1) (Tyr113His), аквапорину-5 (AQP5) (A2254G). Вперше встановлено алельні варіанти-кандидати щодо ризику розвитку ускладнення гострого бронхіту у вигляді синдрому візинг. Виявлено предиктори, які можуть впливати на прогнозування розвитку синдрому візинг у дітей на тлі гострого бронхіту та побудовано прогностичну модель можливості формування синдрому візинг при захворюванні дитини до п’яти років на гострий бронхіт.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Удосконалення прогнозування перебігу та виходів інфекційного мононуклеозу у дітей на підставі клініко-імунологічних проявів хвороби та структурної організації лімфоцитів крові хворих
    (2021) Колесник, Яна Володимирівна
    Герпесвірусні інфекції (ГВІ) залишаються актуальною проблемою сучасної педіатрії. Насамперед це пов’язано з їх широким розповсюдженням, здатністю до довічної персистенції з періодичною активацією та переходом латентних форм в маніфестні і генералізовані. На думку експертів ВООЗ (2018), в даний час мова йде про пандемію герпесвірусних інфекцій: до 90% дорослого і дитячого населення планети інфіковано герпес-вірусами (ГВ), при цьому у 50% з них відзначають маніфестні форми інфекції. Інфекційний мононуклеоз (ІМ) є найбільш поширеним, характерним клінічним проявом герпесвірусних інфекцій. Згідно МКХ – 10 в блоці «Інфекційний мононуклеоз» (B27) включено: гамагерпесвірусний мононуклеоз, який спричинює вірус Епштейна – Барр (ВЕБ), цитомегаловірусний мононуклеоз, мононуклеоз неуточненої інфекційної природи. Однак більшість вчених пов'язують цю хворобу саме з вірусом Епштейна-Барр, (герпесвірус 4 типу). У світі на інфекційний мононуклеоз щорічно хворіють від 16 до 800 осіб на 100 тис. населення. За даними ВООЗ (2016), понад 50% дітей перших 10 років і 80-90% дорослих мають специфічні до вірусу антитіла як маркер попереднього інфікування. Рівень інфікованості дорослого населення України - майже 100%, а дитячого – більш ніж 50% [8, 9], при цьому у 50% з них відзначають рецидивуючий перебіг хвороби. У доступній літературі достатньо ґрунтовно висвітлено питання етіології, клініки та лабораторної діагностики інфекційного мононуклеозу у дітей. Однак деякі складові патогенезу хвороби залишаються не до кінця вивченими, дискутабельними з наукової та практичної точок зору. Відомо, що клінічні прояви будь-якого захворювання, у тому числі й інфекційного мононуклеозу, у багатьом визначаються факторами імунної відповіді, які включають клітинну та гуморальну ланку імунітету. Останні здатні надмірно посилювати запальні ефекти та сприяти до загасання клінічних проявів хвороби, або напроти, приводити до несприятливого перебігу захворювання: його хронізації, а нерідко – формуванню патологічних змін, загрозливих життю людини. Серед факторів клітинної ланки імунітету надзвичайно важливу роль, відіграють лімфоцити крові, які впливають на всі етапи імунної відповіді, визначаючи їх своєчасність, силу і адекватність. Серед останніх на сучасному етапі велику зацікавленість вчених привертають CD4 T-клітини (Th1 та Th2 лімфоцити), які безпосередньо приймають участь у багатьох процесах життєдіяльності дитячого організму. Незважаючи на встановлення факту їх участі у продукції цитокінів, та в подальшому успішному формуванні імунної відповіді, роботи, присвячені визначенню їх ролі у розвитку, перебігу та наслідках ІМ у дітей є малочисленими, а результати – досить суперечливими. Мало робіт, які присвячені питанням взаємозв'язку В-лімфоцитів, які розпізнають антигени, виробляючи при цьому специфічні антитіла та Т-клітин індукторно-хелперного ряду. Між тим, ряд антигенів може викликати надмірну активацію і проліферацію В-лімфоцитів без участі Т-лімфоцитів, що в подальшому сприяє розвитку тяжких форм і несприятливого перебігу захворювань. Безперечна роль у формуванні перебігу та виходів інфекційного мононуклеозу належить гуморальному імунітету. Відомо, що саме фактори гуморальної ланки імунної відповіді забезпечують клінічну виразність маніфестного періоду захворювання, а параметри її можуть бути, можливо, прогностичними критеріями . На сучасному етапі роботи, присвячені визначенню ролі структурного стану імунокомпетентних клітин і значущості його в реакції на антигенний подразник малочислені, а результати – неоднозначні. Серед структур клітини важливу роль відіграє її плазматична мембрана та мікров’язкостні властивості внутрішньоклітинного середовища, що забезпечують інфекційну чистоту клітини, іонний транспорт, електричну збудливість, міжклітинну комунікацію та інше. Порушення будь-якої з цих властивостей може призводити до зміни життєдіяльності клітини або навіть її загибелі. Таким чином, на сучасному етапі вченими досить докладно описані питання імунорегуляції інфекційних захворювань. У доступній літературі вказується на важливу роль клітинної і гуморальної ланок імунітету у формуванні перебігу та виходів багатьох інфекційних захворювань. Однак, не дивлячись на інтенсивні дослідження ролі факторів імунітету, до цього часу не розроблені методи ранньої діагностики несприятливого перебігу та виходів ІМ у дітей, які спираються на клініко-імунологічні показники. Залишаються невирішеними і надзвичайно складними питання структурної організації імунокомпетентних клітин, що визначають адекватність і своєчасність імунної відповіді хворих, а звідси і розвиток можливих варіантів перебігу та виходів захворювання. Комплексний аналіз подібних досліджень, на наш погляд, може бути джерелом розробки нових шляхів прогнозування перебігу інфекційного мононуклеозу, що дозволить своєчасно провести необхідні лікувальні заходи, які в подальшому допоможуть уникнути небажаних його виходів.
  • Thumbnail Image
    Item
    Функціональний стан кардіореспіраторного комплексу в хлопчиків 10-11 років, які займаються спортом
    (2020) Онікієнко, Олександр Леонідович
    Дисертація присвячена покращенню медичного спостереження за хлопчиками 10-11 років, які займаються футболом, шляхом вивчення функціонального стану кардіореспіраторного комплексу. Об’єктом дослідження стали симптоми та ознаки, які відносять до системи кровообігу та дихання. Методологія проведення дослідження складалася із сімох етапів, кожен з яких реалізував вирішення завдань роботи та формував дизайн дослідження. Дослідження просте крос-секційне, когортне, одноцентрове, за типом «випадок-контроль», ретроспективне. Клінічний матеріал представлено даними стану здоров’я 109 хлопчиків 10-11 років: 26 з них займаються футболом понад чотири роки; 34 – займаються футболом від двох до чотирьох років; 21 – займаються футболом до двох років; 28 – не займаються спортом (контрольна група). Клінічне дослідження включало ретельне вивчення анамнезу, фізикальний огляд, антропометрію із вимірюванням індексу маси тіла, відношення окружності талії до окружності стегон, вимірювання товщини шкірних складок над біцепсом і трицепсом плеча, над лопаткою, й над гребенем клубової кості. Для визначення функціонального стану респіраторної системи проводили дослідження функції зовнішнього дихання на комп’ютерном пневмотахографі «Custo-Vit» (Німеччина) та «Спіроком» (ХАІ-Медика, Україна). Для визначення функціонального стану серцево-судинної системи проводили ехокардіографію із визначенням морфометричних показників серця та магістральних судин, визначення насосної та скоротливої функції, переднавантаження та післянавантаження лівого шлуночка, загальний периферичний судинний опір; допплерехокардіографію із визначенням відношення максимальної швидкості раннього трансклапанного кровотоку до максимальної швидкості пізнього трансклапанного кровотоку на ультразвуковому апараті "Nemio" («Toshiba», Японія) та «Радмир Ultima PA» (Радмир, Україна). Для визначення біоелектричної активності серця проводили запис стандартної ЕКГ на електрокардіографі "Юкард-200" (Ютас, Україна). Задля виявлення прихованих порушень серцевого ритму та провідності, «німої» ішемії міокарду та з метою визначення максимальних, мінімальних та середніх величин артеріального тиску проводили добовий моніторинг ЕКГ та артеріального тиску за допомогою апарату «Кардіосенс ЕКГ+АТ» (ХАІ-Медика, Україна). Для визначення функціональних можливостей серцево-судинної системи в умовах фізичного навантаження проводили функціональні проби за допомогою електрокардіографічного діагностичного комплексу з велоергометричною системою «СаrdioLab» (ХАІ-МЕДИКА, Україна). Використовували непараметричні методи статистичної обробки матеріалу, багатофакторний аналіз Краскла-Уолліса, регресійний логістичний аналіз. Визначено, що респіраторна функція у хлопчиків 10-11 років, які займаються футболом, характеризується збільшенням дихального об’єму та хвилинного дихального об’єму по мірі збільшення стажу спортивними заняттями у порівнянні із однолітками, хто не займається спортом; 20,3% хлопчиків, хто займається футболом, незалежно від стажу занять, мають знижені показники функції зовнішнього дихання на 20%, що потребує подальшого їх моніторингу. Доповнено наукові дані щодо адаптації серцево-судинної системи у хлопчиків 10-11 років, що займаються футболом, яка залежить від стажу спортивних занять та характеризується збільшенням морфометричних показників серця, насосної та скоротливої функції, переднавантаженням та післянавантаженням лівого шлуночка. Визначено, що адаптація серцево-судинної системи характеризується зменшенням загального периферичного судинного опору на початку тренувань із подальшим збільшенням значень по мірі збільшення стажу спортивних тренувань. Діастолічна функція лівого шлуночка характеризується у дітей, хто займається спортом, збільшенням співвідношенням швидкості потоку раннього діастолічного наповнення до швидкості пізнього діастолічного наповнення лівого шлуночка. Доведено, що у хлопчиків перші чотири роки спортивних занять характеризуються гіпердинамічним режимом гемодинаміки, набуваючи значень нормодинамії після четвертого року занять спортом. З’ясовано, що особливостями біоелектричної адаптації серця у дітей, хто займається спортом, є перехідні порушення ритму та зміни, характерні для ваготонії такі, як синусова брадикардія, передсердна екстрасистолія, атріовентрикулярна блокада 1 ступеню, частота яких збільшується із збільшенням терміну занять спортом у 4,4 рази. Для дітей спортсменів характерно підвищення по мірі збільшення стажу тренувань середнього систолічного артеріального тиску у денні часи та у 10% з них ознаки лабільної гіпертензії, зменшення на початку тренувань діастолічного артеріального тиску у денні часи. Визначено, що толерантність до фізичних навантажень збільшується у хлопчиків 10-11 років зі збільшенням стажу занять футболом, якщо вони займаються спортом понад 2 роки. У 10% дітей, що займаються спортом, виявлено низький резерв серцево-судинної системи на фізичні навантаження за результатами велоергометрії. Розроблено карту оцінки стану здоров’я дитини, що займається спортом, та обґрунтовані показання до її застосування. Запропоновано інноваційеі елементи медичного спостереження за дітьми 10-11 років, хто займається спортом.
  • Thumbnail Image
    Item
    Удосконалення діагностики та прогнозування серцево-судинних розладів у новонароджених із судомним синдромом у ранній неонатальний період
    (2021) Тесленко, Тетяна Олександрівна
    Дисертаційна робота присвячена удосконаленню діагностики та прогнозування серцево-судинних розладів у новонароджених із судомним синдромом шляхом проведення клінічних, лабораторних та інструментальних зіставлень станів центральної і церебральної гемодинаміки, результатів електрокардіографії й амплітудно-інтегрованої електроенцефалографії. Установлено, що найбільш несприятливими показниками розвитку серцево-судинних розладів у новонароджених із субклінічним і клінічним судомним синдромом за даними інструментального обстеження (допплерехокардіографії) є зниження систолічного (серцевого) індексу та фракції викиду серця. Визначено предиктори серцево-судинних розладів: тривалість зубця Р, комплексу QRS, інтервалу QT та індекс Соколова-Лайона за даними електрокардіографії; індекс резистентності передньої і середньої мозкових артерій за даними допплерографії судин головного мозку; збільшення максимальної та зменшення мінімальної амплітуди за даними амплітудно-інтегрованої електроенцефалографії, ознаки метаболічного ацидозу в крові артерії пуповини. Розроблена прогностична модель дозволяє з 84 % надійності передбачити ризик серцево-судинних розладів у новонароджених із метою індивідуалізації подальшого спостереження та ведення дитини у практиці лікаря-педіатра-неонатолога.
  • Thumbnail Image
    Item
    Прогнозування неонатальних аритмій з урахуванням даних добового моніторування ЕКГ та рівнів копептіну, ішемією-модифікованого альбуміну
    (2020) Іванова, Євгенія Володимирівна
    Метою дослідження було удосконалення прогнозування розвитку неонатальних аритмій на підставі дослідження електричної активності міокарда, параметрів варіабельності серцевого ритму, показників центральної гемодинаміки, вивчення показників копептіну та ішемією-модифікованого альбуміну.У дослідження залучено 187 новонароджених (118 хлопчиків та 69 дівчаток) у ранній неонатальний період (перші 168 годин життя). В залежності від наявності порушень серцевого ритму та провідності новонароджені були розподілені на 2 основні групи: 1-а група – 126 новонароджених з порушеннями серцевого ритму та провідності, 2-а група – 61 новонароджений без аритмій. В залежності від терміну гестації діти основних груп були розподілені: 1а група (n = 34) – доношені новонароджені з аритміями, 1б група (n = 92) – передчасно народжені діти з аритміями, 2а група (n = 24) – доношені новонароджені без аритмій, 2б група (n = 37) – передчасно народжені діти без аритмій. В залежності від наявності асфіксії при народженні діти основних груп були розподілені: 1а група (n = 63) – новонароджені з аритміями на тлі асфіксії, 1б група (n = 63) – новонароджені з аритміями без асфіксії, 2а група (n = 14) – діти без аритмій з асфіксією, 2б група (n = 47) – без аритмій та без асфіксії. Поглиблене дослідження стану ССС включало визначення рівнів копептіну та ішемією-модифікованого альбуміну у співставленні з тропоніном І, електрофізіологічних, морфометричних та гемодинамічних параметрів. Аналіз даних добового моніторування ЕКГ з'ясував, що найбільш поширеними видами неонатальних аритмій були тахіаритмії (р<0,05) та суправентрикулярна екстрасистолія (р<0,05). У доношених дітей частіше зустрічалися суправентрикулярна (р<0,05), шлуночкова (р<0,05) та АВ-вузлова (р<0,05) екстрасистолії, у передчасно народжених – тахіаритмії (р<0,05). На тлі асфіксії при народженні вірогідно частіше дебютували брадікардії (р<0,05) та міграція водія ритму. Розвиток гетеротопних розладів у вигляді ектопічної активності передсердь та шлуночків (р<0,05) превалював у новонароджених без доведеного гіпоксичного ураження міокарда. При співставленні рівнів копептіну та ІМА у новонароджених з аритміями, а також при розподілі за терміном гестації та від наявності асфіксії при народженні, виявлено вірогідно вищі рівні ІМА у новонароджених з порушеннями серцевого ритму (р<0,001), із найбільшим ураженням міокарда доношених дітей (Н=27,5, р<0,001) та немовлят з асфіксією при народженні (Н=25,3, р<0,001). Вірогідно вищі рівні копептіну визначено у дітей з аритміями на тлі перенесеної асфіксії (Н=27,3, р<0,0001). Для рівнів тропоніну І не встановлено значимих розбіжностей в жодній групі. Шляхом множинного регресивного аналізу встановлено вірогідні зв’язки показників копептіну у новонароджених з аритміями на тлі асфіксії із оцінкою за Апгар на 1 хвилині, рН, тромбоцитами крові, Сa, тривалістю Р, амплітудою TV1, min RR (R=0,770; R2=0,594; p<0,001); ІМА із рСО2, ВЕ, КФК-МВ, амплітудою SV6 (R=0,812; R2=0,672; p<0,001); ІМА у доношених дітей з аритміями із тривалістю ТІІІ, дВАП, QTc (R=0,902; R2=0,814; p=0,006) та ІМА у передчасно народжених з аритміями із рСО2, амплітудою Р, ЛДГ, копептіном (R=0,770; R2=0,592; p<0,001). Діагностично-прогностичними показниками розвитку неонатальних аритмій є рівні копептіну >0,1 нг/мл (AUC = 0,697; 95% ДI [0,593–0,787]) та ІМА >2633,87 нг/мл (AUC = 0,732; 95% ДI [0,631–0,818]), на тлі перенесеної асфіксії прогностичним є рівень ІМА > 2279,96 нг/мл (AUC = 0,793; 95% ДI [0,694–0,871]). Отримані результати демонструють роль цих біохімічних маркерів ураження міокарда у діагностиці неонатальних аритмій. За даними добового моніторування ЕКГ діагностовано вірогідні відмінності у показниках електричної активності міокарда у новонароджених з аритміями із статистично вищими значеннями середньодобової ЧСС (р<0,05), максимальної ЧСС (р<0,05), нижчими показниками мінімального RR (р˂0,01), вищими значеннями максимального RR (р˂0,01) та вищими показниками QTс (р<0,01) у дітей основної групи, зниження параметрів ВСР у передчасно народжених та з аритміями на тлі асфіксії при народженні. З ризиком розвитку загрозливих шлуночкових аритмій у доношених новонароджених, за рахунок впливу на показники QTc, пов'язані рівні АСТ, КФК, Na, ДдПШ, d ПП, амплітуда TV1 та TV2 (R=0,998; R2=0,997; p<0,00912). Стан симпатичної регуляції серцевого ритму (SDANN) у доношених дітей, більшою мірою, пов'язаний із змінами рівнів ЛДГ та ДАТ (R=0,739; R2=0,546; p<0,0006), у передчасно народжених – від електролітного стану пуповинної крові та сатурацію кисню (R=0,632; R2=0,40; p<0,003). На стан парасимпатичної ланки ВСР (rMSSD), яка є філогенетично більш незрілою, у передчасно народжених впливає розвиток плацентарної дисфункції (rbs= 0,3; р<0,05) та аневризма МПП (rbs= 0,3; р<0,05); серед числових змінних – Са пуповинної крові, СРБ, амплітуда TV5 та тривалість TV1 (R=0,618; R2=0,381; p<0,001). Порівняльний аналіз даних доплерехокардіографії дозволив з'ясувати, що новонароджені з аритміями на тлі асфіксії мали вищі показники тиску в стовбурі легеневої артерії (MW U Test: р1а,1б<0,01; р1а,2б<0,05) та зменшення ДдЛШ (MW U Test: р1а,1б<0,01), яке призводить до менш ефективної його роботи і вимагає залучення компенсаторних механізмів у вигляді позитивного хроно- та інотропного ефекту (MW U Test: р1а,2б<0,01). Встановлено, що статистично значущими показниками прогнозу розвитку порушень серцевого ритму та провідності у новонароджених є наявність асфіксії та параметри стану адаптації при народженні, рівні копептіну, тропоніну І, ГГП, натрію пуповинної крові, показники ЧСС, QTc, амплітуди зубця R, стан сегменту ST.
  • Thumbnail Image
    Item
    Оптимізація нагляду за дітьми грудного та раннього віку залежно від виду вигодовування та екологічних умов району проживання
    (2021) Амаш, Анастасія Григорівна
    В три етапи проведено комплексне обстеження 152 дітей, народжених та постійно проживаючих у м.Харкові. Аналіз отриманих результатів показав, що незбалансованість харчового раціону матерів, в тому числі й за мінеральною складовою має вплив на формування мінерального профілю дітей, сприяючи розвитку аліментарно-залежних станів. Розширено уявлення щодо мінерального профілю пари «мати-дитина». За допомогою моніторингу рівнів вмісту МЕ в зразках волосся дітей/матерів та грудному молоці обґрунтовано доцільність проведення ранньої корекції нутритивно-залежних станів на етапі доклінічних проявів у дітей віком від 5 місяців до трьох років життя. Визначено значне зниження рівня заліза в зразках волосся дітей, які отримували грудне вигодовування у порівнянні з його вмістом у дітей, які знаходилися на штучному вигодовуванні. Встановлено, що в зразках волосся матерів в період лактації рівень заліза був значно знижений. Доведено, що наявність залізодефіциту у лактуючих матерів та введення першого прикорму після 6 місяців життя сприяють розвитку аліментарно-залежної залізодефіцитної анемії у дітей. Визначено, що у дітей віком 5 місяців, які народжені від матерів із залізодефіцитом і отримували виключно грудне вигодовування, залізодефіцитна анемія розвивається в 4 рази частіше, ніж у дітей, які знаходилися на штучному вигодовуванні, що може бути наслідком дефіциту заліза в раціоні матерів в період лактації та недостатньою кількістю заліза протягом доби в раціоні дітей. Обґрунтовано та запропоновано методи раннього прогнозування розвитку гострого обструктивного бронхіту та загострень атопічного дерматиту у дітей грудного віку із урахуванням елементного статусу дітей та екологічних особливостей районів проживання в умовах великого міста