Стан системи протеїназа-інгібітор протеїназ і ФНП-α у дітей із бронхолегеневою дисплазією

Abstract

Дисертацію присвячено питанням вивчення чинників, які направлені на удосконалення об’єктивізації оцінки перебігу бронхолегеневої дисплазії в дітей на основі визначення стану системи протеїназа-інгібітор протеїназ та рівнів прозапальних цитокінів. Визначено особливості клінічного перебігу бронхолегеневої дисплазії в дітей на сучасному етапі, що характеризуються наявністю дисгармонійного фізичного розвитку, ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини, порушенням функціонального стану серцево-судинної системи та органів травлення, симптомами бронхіоліту під час загострення та симптомами бронхіальної обструкції й дихальної недостатності незалежно від періоду захворювання. З’ясовано наявність дисбалансу в системі протеїназа-інгібітор протеїназ, який має особливості при різних формах захворювання. Встановлено, що зростаюча активність протеїназ вазоконстрикторної, апоптогенної й деструктивної дії призводять до посилення фіброзних процесів легеневої паренхіми, та може бути визнана прогностично несприятливим чинником перебігу бронхолегеневої дисплазії. Окреслено патогенетичну значущість підвищених рівнів ФНП-α і IL-1ß в індукованому мокротинні у хвилеподібному перебігу хронічного запалення дихальних шляхів та доведено доцільність визначення експресії зазначених прозапальних цитокінів для оцінки ефективності терапії та строків застосування інгаляційних кортикостероїдів у дітей із бронхолегеневою дисплазією. Проаналізовано взаємозв’язки між клінічними і біохімічними показниками та розроблено науково обґрунтовану математичну модель прогнозування несприятливих виходів бронхолегеневої дисплазії, що має високу інформативність і вірогідність.