Наукові праці. Кафедра педіатрії № 1 та неонатології
Permanent URI for this collectionhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/686
Browse
Recent Submissions
Item Педіатричні аспекти ведення дітей з коарктацією аорти(2024) Сенаторова, Ганна Сергіївна; Хапченкова, Дар’я СергіївнаItem Problems of sleep disorders in children with paralytic syndromes(2023) Riga, Olena; Tkachenko, Olha; Tkachenko, YuliaItem Аналіз перинатальних ат спадкових факторів ризику формування бронхіальної астми удітей(2023) Поляков, Валентин Володимирович; Майстренко, Ярослава Юріївна; Ткалич, Дарʼя ЮріївнаItem The level of reactive oxygen species as amarker of asthma severity in children(2023-01) Makieieva, Natalia; Andrushchenko, Vira; Malakhova, Valeriia; Tkachenko, Anton; Onishchenko, Anatolii; Polyakov, Valentin; Vygivska, LudmyaThe aim of the research was to assess the reactive oxygen species (ROS) levels in granulocytes of patients with asthma. Materials and methods: The study involved 35 children aged 5 to 17 years. 26 children with persistent asthma, partially controlled course in the period of exacerbation were divided into groups: 1 group - mild asthma (n = 12), group 2 - moderate asthma (n = 7) group 3 - severe asthma (n = 7) and control group included almost healthy children (n = 9). ROS levels in granulocytes were evaluated using BD FACSDiva™. The spirographic complex was used to assess the function of external respiration. Rresults: The level of ROS in granulocytes of patients with severe asthma was significantly reduced compared with children in the control group and patients with mild and moderate asthma (p₁-₃ = 0.0003, p₂-₃ = 0.0017, p c-₃ = 0.0150). The concentration of ROS in granulocytes ≤ 285 a.u. was prognostically significant with high specificity and sensitivity with severe asthma. Conclusions: The concentration of ROS levels in neutrophils in patients with severe asthma probably reflected the suppression of their products, which suggests the depletion of the reserve capacity of neutrophils. Decreased concentrations of reactive oxygen species in children with asthma can be considered as a possible marker of asthma severity.Item Моніторинг стану здоров’я дітей з коарктацією аорти в післяопераційному періоді(2023) Сенаторова, Ганна Сергіївна; Хапченкова, Дар'я Сергіївна; Бучнєва, Ольга ВолодимирівнаМета – удосконалити спостереження дітей після хірургічного лікування коарктації аорти. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 87 історій хвороб пацієнтів із коарктацією аорти в доопераційному періоді; 44 пацієнтам виконано добове моніторування артеріального тиску, у 61 дитини визначено рівень оксиду азоту в післяопераційному періоді; проведено гістологічне дослідження 15 коарктаційних ділянок аорти; оцінено якість життя в 56 пацієнтів із коартацією аорти після оперативного її лікування. Результати. За даними добового моніторування артеріального тиску отримано неадекватне підвищення артеріального тиску на тлі фізичного та психічного навантаження; виявлено порушення циркадного ритму артеріального тиску з недостатнім зниженням систолічного та діастолічного або надмірним зниженням діастолічного. За результатами оцінювання варіабельності артеріального тиску констатовано достовірну розбіжність стандартного відхилення середньодобового рівня діастолічного артеріального тиску (62,5 (55; 75)), денного діастолічного артеріального тиску (72,5 (57; 78,5)), збільшення циркадного індексу систолічного артеріального тиску (16 (11,5; 17)). Рівень метаболітів оксиду азоту в крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією становив 4,18±0,86 мкмоль/л (M±SD середнє±стандартне відхилення), у контрольній групі – 5,51±0,69 мкмоль/л. Отже, встановлено достовірне зниження оксиду азоту в групі з артеріальною гіпертензією (t=-5,45; p<0,001). Також діагностовано, що в підгрупі пацієнтів зі стабільною артеріальною гіпертензією рівень оксиду азоту становив 3,74±0,79 мкмоль/л, а в підгрупі пацієнтів із лабільною артеріальною гіпертензією – 4,44±0,80 мкмоль/л, підгрупи за вмістом оксиду азоту достовірно відрізнялися між собою (t=2,91; p<0,01), а також від значень контрольної групи: зі стабільною артеріальною гіпертензією (t=-6,72; p<0,001) і лабільною артеріальною гіпертензією (t=-4,41; p<0,001). Встановлено залежність рівня оксиду азоту в сироватці крові від часу післяопераційного періоду та виду артеріальної гіпертензії. Виявлено та вивчено гістологічні особливості будови стінки аорти в ділянці звуження у вигляді осередків некрозу клітин і волокон, ділянок гіпо- та анеластозу, наявності новоутворених судин за капілярним типом. Основними факторами зниження якості життя пацієнтів із коарктацією аорти в післяопераційному періоді є артеріальна гіпертензія, обмеження фізичної активності, гіперопіка з боку батьків. Висновки. На основі отриманих даних створено індивідуальну карту спостереження пацієнта з коарктацією аорти. Визначено сукупність клініко-інструментальних і лабораторних ознак, що відіграють провідну роль у виникненні та перебігу артеріальної гіпертензії в дітей (супутня серцево-судинна та соматична патології, вихідний рівень систолічного та діастолічного артеріального тиску, рівень оксиду азоту в сироватці крові, особливості будови стінки аорти). Запропоновано оригінальну методику обстеження пацієнтів із коарктацією аорти в післяопераційному періоді.Item Особливості спостереження дітей з коарктацією аорти в післяопераційному періоді(2023-04) Сенатрова, Ганна Сергіївна; Хапченкова, Дар'я СергіївнаItem Оптимізація спостереження дітей з коарктацією аорти в післяопераційному періоді(2023-05) Senatorova, Ganna; Khapchenkova, DariaItem Аналіз застосування препаратів вітаміну D різних виробників у дітей з паралітичними синдромами(2023) Ріга, Олена Олександрівна; Михайлова, Олександра Валентинівна; Уриваєва, Марина Кузьмівна; Коновалова, Наталія МихайлівнаItem Aspects of the development of the program of palliative assistance for children of the kharkiv region throuth the challenges of the military conflict(2023) Riga, Olena; Marston, Joan; Khaustov, Maxym; Myasoyedov, Valeriy; Penkov, Andriy; Marabyan, RomanIn the context of armed conflict, palliative care, pain management, and care for the dying and bereaved require increased and urgent attention. The devastating humanitarian crisis in Ukraine makes these issues even more critical. In 2021, a project working group was created in the Kharkiv region to prepare the program for the implementation of palliative care for children in the Kharkiv region. The main reasons for the imperfect development of pediatric palliative care in Kharkiv region were some points such as: lack of a systematic vision of the organization of pediatric palliative care services; acute shortage of qualified medical personnel, lack of educational programs and opportunities to study best practices in this field; lack of relations between primary and secondary (tertiary) links of medical care and coordination; lack of formulations of children’s drugs for pain relief and fear of prescribing opioid analgesics; an imperfect system of informing medical workers about the rights of children as patients; lack of interdisciplinary cooperation in the field of providing pediatric palliative care (education, social services, clergy, lawyers, economists); lack of joint programs between health, social and education departments in the field of pediatric palliative care; lack of a state policy in the field of pediatric palliative care; lack of a system for financing pediatric palliative care measures and monitoring their effectiveness. Before the war, the approximate number of children in need of palliative care in the Kharkiv region was 9,000 - 10,000, plus an estimated 21,000 - 25,000 family members. As of January 1, 2022, there were 426,000 children under the supervision of health care institutions in the region. 216,900 children lived in the city of Kharkiv, 209,700 in the rural areas. In the pre-war period there were 9,372 children with disabilities in the Kharkiv region. The structure of the causes of disability was as follows: congenital malformations - 25.5% (2389 children), diseases of the endocrine system - 16.4% (1537 children), diseases of the nervous system - 16.0% (1497 children), mental and behavioral disorders 13.8% (1295 children), ear diseases - 9.2% (862 children). The authors’ vision is: to start policy development and creation of an effective system of pediatric palliative care in accordance with the needs and international standards; creation of an effective system of training of medical and social workers in pediatric palliative care protocols and standards; development of coordinated pediatric palliative care at the place of residence/stay of the child; mobile teams; hospital beds and hospital teams; wide public awareness and involvement of public organizations in the provision of pediatric palliative care; attraction of budgetary and extra-budgetary funds for financing pediatric palliative care. Authors also speculate that other important steps need to be implemented to regional program of pediatric palliative care and integrated with international recommendations and organizations.Item Анкетне дослідження факторів ризику гіповітамінозу D у дітейз паралітичними синдромами під час пандемії Covid-19: одноцентрове крос-секційне дослідження(2023) Ріга, Олена Олександрівна; Михайлова, Олександра ВалентинівнаРЕЗЮМЕ. Мета – визначити фактори ризику гіповітамінозу D у дітей із паралітичними синдромами під час пандемії COVID-19. Матеріал і методи. Одноцентрове крос-секційне дослідження, проведене у 2020–2021 роках, включило визначення сироваткового 25(ОН)D імуноферментним аналізом на аналізаторі «Labline-90» (Австрія) та тест-системою “Monobind Inc.” (ELISA, США), та анкетування батьків, що проведено у 58 дітей з паралітичними синдромами та у 63 здорових дітей. Розраховували відношення шансів. Результати. Всі діти з паралітичними синдромами мали моторну дисфункцію ІІІ – V рівня за класифікацією Gross Motor Function Classification System. Ризик розвитку гіповітамінозу D у дітей був у 3,1 раза вищий, ніж у здорових дітей (ВШ=3,1; 95 % ДІ 1,2 – 8,18; р=0,0188). Визначено, що грудне вигодовування менше 6 місяців у дітей із паралітичними синдромами збільшує ризик гіповітамінозу D (ВШ=6,1, 95 % ДІ 2,7 – 13,6, р=0,0001), так само, як і відсутність змоги щодня гуляти на свіжому повітрі (ВШ=14,5, 95 % ДІ 1,8 – 116,3, р=0,0018), неспроможність до самостійних рухів (ВШ=43,7, 95 % ДІ 5,6 – 337,8, р=0,0003); відсутність можливості отримати інсоляцію на морі під час пандемії COVID-19 (ВШ=3,9, 95 % ДІ 1,5 – 10,0, р=0,0047), прогулянки на вулиці менше години на день ВШ=43,7, 95 % ДІ 5,6 – 337,8, р=0,0003. Висновки. Ризик розвитку гіповітамінозу D у дітей з паралітичними синдромами ІІІ – V рівнів, за класифікацією Gross Motor Function Classification System, у 3,1 раза вищий, ніж у здорових дітей. Факторами ризику гіповітамінозу D у дітей з паралітичними синдромами під час пандемії COVID-19 є зменшене перебування під сонцем, а саме, відсутність змоги гуляти щодня на свіжому повітрі, неспроможність до самостійних рухів, відсутність можливості отримати інсоляцію на морі влітку під час пандемії COVID-19, прогулянки на вулиці менше години на день.Item Vitamin D status in children with paralitic syndroms(2023-09) Riga, Olena; Khaustov, Maxym; Mikhaylova, Aleksandra; Orlova, NataliaThe aim: Determination of serum 25(OH)D in the children with paralytic syndromes and its distribution depending on age, sex, taking anticonvulsant drugs, nutritional status for a period of one year (autumn-spring) of one center. Materials and methods: There were recruited of 77 children with paralytic syndromes and 73 health children for the same period aged from 1 till 18 years. The study included a scrutiny of medical history and analysis of medical documents, assessment of motor dysfunction by GMFCS, and nutritional status. Results: Among children with paralytic syndromes there were spastic tetraparesis 59.7%, malnutrition 92%, IV-V level of gross motor disfunction 80.5%, antiseizure medications 59.7% and cognitive impairment 77.9%. The variation of serum 25(OH)D is from 6.1 to 76.7 ng/mL with median 18.3 ng/mL in healthy children. The variation of serum 25(OH)D is from 2.2 to 83.0 ng/mL with median 14.8 ng/mL in children with paralytic syndromes (p=0.0103). Vitamin status among them is the following: insufficiency (21–29 ng/mL)–28.7% vs 16.8%; deficiency (<20 ng/mL)–56.1 vs 72.2% (p=0.0300). The 25.9% children with paralytic syndromes and those who have deficiency demonstrate severe deficiency (<10 ng/mL) compare 10.9% in healthy children (p=0.00189). There is a tendency to decrease of serum 25(OH)D in children with paralytic syndrome older 7 years. Conclusions: We failed to record a significant difference in the 25(ОН)D between males and females, between different level of GMFCS, and anticonvulsants using. Deficiency of vitamin D in 2.25 times higher in children with paralytic syndromes and severe malnutrition. Additional researches with specific items are need in perspective.Item Association of Myocardial Changes and Gene Expression of the NFATC1 and NFATC4—Calcineurin Signaling Pathway in Children with Bicuspid Aortic Valve /(2023) Kamenshchyk, Andrii; Gonchar, Margaryta; Oksenych, Valentyn; Kamyshnyi, AleksandrBackground: The role of NFATC gene expression in bicuspid aortic valve (BAV) progression is not fully understood. The aim of this study is to determine the significance of NFATC1 and NFATC4 gene expression for myocardial changes in children with BAV. Methods: In 47 children with BAV, the standard Doppler echocardiographic characteristics were detected, and the expression of the NFATC1 and NFATC4 genes was studied. Results: Posterior wall thickness in diastole (PWTd) and aortic valve peak pressure gradient (AoPPG) in BAV patients were significantly higher compared to healthy controls (PWTd median (min–max), 9 (7–10) mm vs. 7 (6–8) mm; and AoPPG median (min–max), 7.79 (2.98–15.09) mm Hg vs. 2.94 (2.42–3.72) mm Hg). The expression of the NFATC1 gene in BAV children was significantly higher compared to NFATC4 (NFATC1 median (min–max); 70.88 (8.79–106.51) e.u. vs. 7.72 (1.74–22.67) e.u., respectively p < 0.05). A significant correlation of NFATC1 expression with Ao found (R = +0.53, p < 0.05). In BAV patients with PWTd > 8 mm and Ao > 21 mm the NFATC1 expression was significantly higher compared to those with PWTd ≤ 8 mm and Ao ≤ 21 mm (NFATC1 median (min–max); 45.49 (5.01–101.52) e.u. vs. 15.53 (2.36–44.40) e.u., p < 0.05 and 81.11 (20.27–101.10) e.u. mm vs. 12.16 (2.40–45.49) e.u., p < 0.05, respectively). Conclusion: In children with BAV the high expression of the NFATC1 calcineurin signaling pathway gene is associated with elevated PWTd and Ao.Item Складнощі діагностики коарктації аорти у новонароджених у ранній неонатальний період: розбір клінічних випадків(2023-07) Гончар, М.О.; Бойченко, А.Д.; Кондратова, І.Ю.; Пономар, Б.В.Вступ. Питання діагностики коарктації аорти у ранній неонатальний період залишається актуальним та має певні труднощі, які обумовлені особливостями гемодинамічної адаптації до позаутробного життя. Мета дослідження - аналіз власних клінічних спостережень з акцентуванням на складнощі діагностики коарктації аорти у новонароджених у ранній неонатальний період та проведення диференційної діагностики з кінкінгом (псевдокоарктацією) аорти. Дослідження проводились відповідно до етичних норм та принципів, що регулюють медичні дослідження людини. Робота виконана в рамках НДР кафедри «Якість життя та перебіг соматичної патології у дітей в умовах соціального стресу», термін виконання 2023-2025 р., державний реєстраційний номер: 0123U101768. Результати дослідження. У статті представлено два клінічних спостереження: перше – новонароджений з коарктацією аорти за відсутності критичності у перші дня життя за наявності виражених морфологічних змін нисхідної аорти; друге спостереження – новонароджений з клінічними ознаками гемодинамічних порушень з діагностованою гемодинамічною псевдокоарктацією (кінкінг) на етапі гемодинамічної адаптації до позаутробного життя. Адекватність медичного супроводу дозволяє уникнути розвиток тяжкої, потенційно динамічної гемодинамічної ситуації. Висновки. Діагностика критичної коарктації аорти у новонароджених має певні труднощі, що пов’язано з особливостями гемодинаміки у ранній неонатальний період та функціонуванням фетальних комунікацій. Динамічне моніторування показників артеріального тиску і сатурації на верхніх та нижніх кінцівках, параметрів центральної гемодинаміки допомагає уникнути помилок в діагностиці критичності вади та своєчасно провести хірургічне втручання. Диференційний діагноз коарктації аорти з кінкінгом (псевдокоарктацією) аорти повинен ґрунтуватися на результатах динамічного спостереження градієнту тиску у нисхідному відділі аорти з контролем артеріального тиску та сатурації на чотирьох кінцівках протягом неонатального періоду.Item Clinical variant of ossifying myositis in pediatric practice(2023-07) Сенаторова, Г.С.; Фролова, Т.В.; Сенаторова, А.В.; Кіхтенко, О.В.; Осман, Н.С.; Senatorova, H.; Frolova, T.; Senatorova, A.; Kikhtenko, E.; Osman, N.Introduction. Ossifying myositis is a pathological process in muscles characterized by the formation of ossification in soft tissues. At present, the etiological factors of the disease remain not fully elucidated. The triggering factors of the disease are considered to be traumatic injuries, invasive medical manipulations against the background of genetic predisposition. Aim. Invite attention of general practitioners and pediatricians to a rare disease, namely progressive ossifying fibrodysplasia in children and the peculiarities of its diagnosis. Results. The article presents a clinical case of progressive ossifying fibrodysplasia (Munchmeyer's disease) in a 4-year-old girl. At birth, the child was diagnosed with a foot deformity characteristic of this pathology (shortening of the first metatarsal finger, flexion-rotation contracture of both feet). The clinic of the disease manifested itself at the age of 3 years, when, after falling on the back, a dense formation was noticed in the area of the left shoulder blade. Half a year after the fall, swelling and pain appeared in the sacro-coccygeal region of the spine. The girl was consulted by an orthopedist, dermatologist, and oncologist. During the examination of the child, characteristic clinical features of progressive ossifying fibrodysplasia were revealed, namely, deformation and fixed position of the chest, tense neck muscles, sharp limitation of movements in all parts of the spine, limitation of bending in the left elbow joint, clinodactyly, valgus deformity of the big toes. During the ultrasound examination, the following changes were diagnosed: swelling of muscle tissue in the neck area, subscapular area on the left and sacrococcygeal joint; multiple hypoechoic formations of irregular shape, heterogeneous echo structure with hyperechoic inclusions with an acoustic shadow; a focal change in the muscle structure in the form of a loss of the characteristic pinnate structure of the perimysium. The diagnosis was confirmed histologically. No characteristic changes were found in clinical and biochemical studies. The girl is under supervision. No worsening of the child's condition has been recorded over the past four years.Item Trajectories of serum 25(oh)d in children with paralytic syndromes when using vitamin d from different manufacturers and in different doses(2023-07) Ріга, Олена Олександрівна; Михайлова, О.В.; Michaylova, Olexandra; Riga, OlenaThe prevalence of vitamin D deficiency and insufficiency varies significantly in different subpopulations of children depending on age and diseases, and recommendations for their correction in children with paralytic syndromes are limited. Aim. Empirical determination of blood 25(OH)D trajectory in children with paralytic syndromes when using vitamin D from different manufacturers and in different doses. Material and methods. The 25(OH)D (ng/ml) of blood serum was analyzed by immune-enzymatic method "Labline-90" (Austria) with the test system "Monobind Inc." (ELISA, USA) in 77 children with paralytic syndromes aged 1-18 years, a repeat study after vitamin D3 supplementation was conducted in 36 children. The rate of increase in 25(OH)D concentration per month was calculated. Methods of descriptive statistics, non-parametric correlation analysis and Kaplan-Meier survival analysis were used with MedCalc Statistical Software (Belgium). This study was approved by the Ethics Committee (protocol No. 5, October 2021), which was conducted with the involvement of minor patients and did not contain measures that could harm their health. The research was carried out within the framework of the Department of Pediatrics of Kharkiv National Medical University "Medical and social aspects of adaptation of children with somatic pathology in modern conditions" (state registration number 0120U102471, 2020). Results. Vitamin D insufficiency was diagnosed in 17% of children with paralytic syndromes, and vitamin D deficiency in 73%, so daily doses of 2000-4000 IU of vitamin D3 from different manufacturers were recommended at the discretion of the parents for 6 months. In reality, children received doses from 500 to 5000 IU randomly, from 2 to 7 months. Doses were stratified as greater than 2000 IU and less than 2000 IU. If the child received a dose of 2000 IU or more, the rate of increase of 25(OH)D in the blood in children was 3.6 ng/ml per month, if the dose was less than 2000 IU - 1.6 ng/ml per month. Conclusions. Children with paralytic syndromes should be screened and monitored for serum 25(OH)D levels. With a serum 25(OH)D level of less than 20 ng/ml, daily administration of vitamin D3 in a dose of at least 2000 IU for at least 6 months allows reaching a 25(OH)D level of 30 ng/ml in most of them. Further large-scale studies are needed to supplement current recommendations for vitamin D3 supplementation in children with paralytic syndromes.Item Проблеми диференційної діагностики целіакії та непереносимості глютену у дітей(2023-07) Сенаторова, Г.С.; Омельченко, О.В.; Муратов, Г.Р.; Тесленко, Т.О.; Орлова, Н.В.; Чатикян, К.Вступ. На сьогодні у клінічній практиці виділяють 3 види «глютенозалежних захворювань»: целіакія, непереносимості глютену без целіакії (НГБЦ) і алергія на злакові, зокрема пшеницю. Целіакія – це хронічне, імунозапальне захворювання, яке виникає у генетично схильних осіб у відповідь на контакт із основним білком злакових – глютеном, і характеризується ураженням слизової оболонки тонкої кишки та призводить до розвитку її атрофії із відповідними клінічними кишковими та позакишковими проявами; лікується за допомогою пожиттєвої безглютенової дієти. НГБЦ – це стан, який характеризується появою симптоматики, подібної до синдрому подразненого кишечника, за декілька годин або днів після споживання глютеновмісних страв. Ці прояви швидко зникають після припинення споживання глютеновмісних продуктів. Причинами НГБЦ є інгібітори амілази, трипсину та фруктани (FODMAPS), які є складовими пшениці та інших глютеновмісних та безглютенових продуктів харчування. У 2020 році з’явилися нові рекомендації Європейського товариства педіатрії, гастроентерології, гепатології та нутриціології (ESPGHAN) для діагностики целіакії у дітей. Діагноз НГБЦ потребує виключення целіакії та алергії на пшеницю. Метою дослідження було визначити особливості клінічного перебігу целіакії та НГБЦ (проаналізувати кишкові та позакишкові симптоми), серологічні та морфологічні характеристики для диференціальної діагностики та визначення тактики ведення дітей. Матеріал та методи дослідження. До дослідження було залучено 30 дітей за період 2016-2023 роки, віком від 9 місяців до 11 років; 13 (43,3%) хлопчиків і 17 (56,6%) дівчаток, р=0,1391. Дослідження включало детальне вивчення анамнезу, оцінку об’єктивного огляду дитини, фізичного розвитку. Визначення загального титру антитіл IgA, IgA до тканинної трансглутамінази (tTG-IgA), ендомізію IgA (ЕМА-IgA), гліадину IgG, антитіл до пшениці IgE, ендоскопію та морфологічне дослідження біоптатів слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Використовували описовий аналіз, порівняння двох пропорцій (непараметричні методи для перевірки висунутих у роботі гіпотез: логістична регресія з використанням показника відносного ризику (RR) і 95% довірчого інтервалу (CI). Різницю параметрів вважали статистично значущою при р<0,05. Дослідження погоджено Комісією з питань біомедичної етики щодо дотримання морально-правових правил проведення медичних наукових досліджень Харківського національного медичного університету. Встановлено, що дослідження не суперечать основним біоетичним нормам і відповідають основним положенням GCP (1996), Конвенції Ради Європи з прав людини та біомедицини (04.04.1997), Гельсінкської декларації. Всесвітньої медичної асоціації з етичних засад дослідження за участю людини (1964-2008) та наказу МОЗ України No690 від 23.09.2009 (зі змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України No 523 від 12.07.2012). Обидва батьки пацієнтів були поінформовані про мету й обсяг дослідницьких процедур і підписали інформовану письмову згоду на участь їхніх дітей у даному дослідженні. Статистичний аналіз було проведено за допомогою програм Statistica 7.0 StatSoft Inc.1984-2004, (Serial Number 12255555555, USA) and MedCalc version 14.8-© 1993-2014 MedCalc Software bvba (Acacialaan 22 B-8400 Ostend, Belgium). Процедури, логіка та інтерпретація одержаних статистичних параметрів математично-статистичного аналізу базувалися на загальноприйнятих положеннях медичної та біологічної статистики. Використовували описовий аналіз, порівняння двох пропорцій. Використовували непараметричні методи для перевірки висунутих у роботі гіпотез: логістична регресія з використанням показника відносного ризику (RR) і 95% довірчого інтервалу (CI). Різницю параметрів вважали статистично значущою при р<0,05. У процесі дослідження пацієнтів було розподілено на дві групи за діагнозом: целіакія та НГБЦ. Представлена стаття є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри педіатрії №1 та неонатології Харківського національного медичного університету на тему: «Медико-соціальні аспекти адаптації дітей із соматичною патологією в сучасних умовах» (номер державної реєстрації 0120U102471). Результати дослідження. У 66,6% дітей із загальної когорти було встановлено діагноз целіакія, а у 33,3% дітей – НГБЦ, р=0,0053. Середній вік дітей із целіакією – 8,4±1,0 рік. Розподіл за статтю серед дітей з целіакією - 50,0% хлопчиків, 50,0% дівчаток, р=1,0000. Середній вік дітей з НГБЦ – 9,1±1,0 рік. Розподіл за статтю серед дітей з НГБЦ - 70,0% хлопчиків і 30,0% дівчаток, р=0,0001. У 65,0% дітей із целіакією діагноз встановлюється на більш ранньому етапі, ніж у дітей із НГБЦ, р=0,0350. Обтяження сімейного анамнезу автоімунною патологією спостерігалось у 40% дітей з целіакією. Усі хворі на целіакію були серопозитивними за серологічними біомаркерами. У 95,0% дітей з целіакією визначались IgA до тканинної трансглутамінази tTG-IgA (RR=20,4; 95% CI 1,4‒307,2; p=0,0292). У 18/30 дітей із загальної когорти виявлено діарею та болі в животі (RR=0,8; 95% CI 0,4‒1,4; p=0,5050), у 17/30 дітей – зниження апетиту (RR=0,7; 95% CI 0,4‒1,3; p=0,2695), у 15/30 дітей – закреп і погану прибавку маси тіла (RR=0,7; 95% CI 0,3‒1,5; p=0,4209), у 14/30 дітей – затримку фізичного розвитку і слабкість (RR=0,9; 95% CI 0,4‒1,9; p=0,7929). Синдром гіперактивності та дефіциту уваги, порушення нічного сну мала третина обстежених дітей. У всіх дітей із целіакією було виявлено різні стадії атрофії слизової оболонки тонкої кишки за класифікацією Marsh-Oberhuber. У дітей із НГБЦ не виявлено атрофічних змін слизової оболонки тонкої кишки (ворсинки та крипти нормальної будови), однак у 60% цих пацієнтів виявлені інфільтративні зміни (збільшення інтраепітеліальних лімфоцитів). Висновки. Під час проведення порівняльного аналізу достовірних відмінностей між клінічними проявами целіакії та НГБЦ не знайдено. У сімейному анамнезі дітей із НГБЦ автоімунна патологія не виявлена, тоді як у 40% пацієнтів із целіакією він був обтяжений. НГБЦ діагностують після виключення в родинному анамнезі автоімунної нозології; відсутності автоантитіл до тканьової транглутамінази та дезамінованим пептидам гліадину, ендомізіальних автоантитіл, які визначаються на тлі глютен-вмісної дієти, а також відсутності специфічних IgE до пшениці. У всіх дітей із целіакією виявлені різні стадії атрофії слизової оболонки тонкої кишки за класифікацією Marsh-Oberhuber, а у дітей із НГБЦ атрофічних змін не знайдено, однак у 60% пацієнтів з НГБЦ виявлені інфільтративні зміни слизової оболонки тонкої кишки.Item Оптимізація діагностики та підходів до лікування хронічного болю у дітей з паралітичними синдромами(2023) Орлова, Наталя ВасилівнаДисертація присвячена оптимізації діагностики та підходів до лікування хронічного болю у дітей з паралітичними синдромами шляхом визначення поведінкових реакцій, добового рівня вільного кортизолу з сечею, відповіді на фізичну терапію. Об’єктом дослідження став хронічний біль у дітей. Клінічний матеріал представлено даними стану здоров’я 92 дітей віком від 11 місяців до 7 років. Серед них 57 хлопчиків та 35 дівчаток. Основна група включала 64 дітей з паралітичними сидромами, а саме: 38 дітей з паралітичними синдромами та хронічним болем, 26 дітей з паралітичними синдромами без болю. В якості групи контролю включено дані 28 практично здорових дітей. Для діагностики хронічного болю використовували клініко-анамнестичні дані, показники маси тіла, зросту, шкали оцінки болю NCCPC-R і r-FLACC, які демонструють поведінкові реакції та клінічні ознаки хронічного болю. Проводили визначення джерела болю за спеціально розробленим «Чек-листом», зміни психоемоційного стану батьків дітей з паралітичними синдромами за допомогою «Оригінального опитувальника для батьків/законних представників (опікунів)». Для поглибленого вивчення ранньої діагностики хронічного болю у дітей з паралітичними синдромами використовувати визначення добового рівня вільного кортизолу в сечі. Використовували непараметричні методи статистичної обробки матеріалу, аналіз Краскела-Уолліса, логістичний регресійний аналіз, ROC-аналіз та кросс-табулювання. Запропоновано нові підходи для оптимізації діагностики та лікування болю у дітей з паралітичними синдромами, що підвищує якість життя дітей з паралітичними синдромами та їх сім’ї.Item Center of palliative medicine at kharkiv national medical university: modern challenges and development strategies(2021) Kapustnyk, Valeriy; Myasoedov, Valeriy; Riga, Olena; Orlova, NataliaIn most countries of the world, palliative care is an integral part of quality medical care, which includes comprehensive medical, social, psychological, and spiritual support for critically ill patients and their relatives. According to the WHO, every year about 20 million people worldwide need palliative care at the end of their lives. There are many more who need palliative care until the last year of their lives. Thus, the total number of people who need palliative care annually is about 40 million. It is estimated that of the 20 million people in need of end-of-life palliative care, 78% live in low- and middle-income countries; about 67% are elderly and about 6% are children. However, only 14% of people who need end-of-life palliative care receive it. Palliative care considers the principle of respect for patients' decisions and aims to provide practical support to their family members during illness and in the event of a patient's death to overcome grief over the loss of a loved one. The WHO's global strategy for health care, based on human approach and integration, is to strengthen palliative care programs for patients with various diseases. Despite the fact that some steps have already been taken in Ukraine towards the development of palliative care, there are still some problems: lack of qualified medical staff; lack of relationships between primary and secondary, tertiary care and coordination; imperfect system of informing medical workers about ensuring the right to anesthesia for seriously ill patients; lack of a sufficient number of pharmacies licensed to operate controlled medicines; lack of interagency programs in the field of palliative care.Item Сучасний погляд діагностики і підходів до лікування хронічного болю у дітей з паралітичними синдромами (огляд літератури)(2021) Орлова, Наталя Василівна; Ріга, Олена ОлександрівнаВ останні десятиліття в медичній науці все більше уваги приділяється діагностиці та вивчення механізмів болю в дитячій популяції. За даними експертів в області хронічного болю у дітей, вона зустрічається у 12 % всіх педіатричних пацієнтів, що негативно впливає на якість життя дітей і членів їх сімей. На сьогоднішній день особливо важливою проблемою в більшості країн світу є біль у дітей з паралітичними синдромами III - V рівня за градацією GMFCS. Близько 20 – 35 % дітей з паралітичними синдромами страждають від хронічного болю. Хоча існують засоби та знання про те, як лікувати біль, дитячий біль часто не визнається, ігнорується або навіть заперечується. Більше 50 % дітей з паралітичними синдромами страждають від помірного до тяжкого ступеню болю щодня і в декількох місцях тіла. Міжнародна асоціація вивчення болю (International Association for the Study of Pain, IASP) визначає біль як «неприємний чуттєвий та емоційний досвід, пов'язаний з реальним чи потенційним пошкодженням тканин або сприйманим пошкодженням тканин. Нездатність до вербальної комунікації не заперечує можливість того, що індивід відчуває біль та потребує відповідного знеболювального лікування. Біль завжди є суб’єктивним...». Визначення типу болю допомагає виявити його причину, яка може направляти вибір лікування. Основна причина болю у дітей включає в себе гострий ноцицептивний біль (тобто біль, що виникає в результаті активації периферичних нервових закінчень, включаючи соматичний і вісцеральний біль), невропатичний біль (тобто в результаті пошкодження або дисфункції соматосенсорної системи), психосоціально – духовно - емоційний біль. Хронічний біль є безперервним або періодичним болем, який триває довше за очікуваний нормальний період одужання. Хронічний біль також може виникати і зберігатися за відсутності визначеної патофізіології або медичного захворювання. Вираження болю залежить від віку дитини, когнітивного розвитку та соціокультурного контексту.Item Characteristics of psycho-emotional state of parents of children with paralytic syndromes and its changes during rehabilitation measures(2022) Orlova, NataliaThe current strategy for the treatment of chronic pain in children with paralytic syndromes and neurological lesions was defined by the WHO recommendations in 2012. These recommendations provide a multimodal approach of analgesia for the chronic pain treatment, including the widespread use of non-pharmacological methods and pharmacological therapy. Aim. Assessing the subjective vision of parents of children with paralytic syndromes regarding the impact of physical rehabilitation on chronic pain and their psycho-emotional state. Materials and methods. The study involved data from 64 children and their mothers (64 persons). The age of the children ranged from 1 to 6 years, the median age was 3 years and 3 months. Results. The changed psycho-emotional state of parents of children with paralytic syndromes is determined. If the child has chronic pain, the parents’ "Concern about the treatment of the child" is doubled (RR=2.1; p=0.0024), "Hyperopia of the child" ‒ twice (RR=1.9; p=0.0094), "Intolerance to observe the suffering of the child" - one and a half times (RR=1.6; p=0.0017), and "Sadness and anger when a child cries" (RR=1.5; p=0.0122), "Internal tension" (RR=1.5; p=0.0029), "Insomnia" (RR=1.5; p=0.0215), "Inability of the child to lead a normal image life" (RR=1.5; p=0.0035), "Search for compassion or understanding" (RR=1.5; p=0.0446), "Inner anxiety, feeling of possible trouble" (RR=1.5; p=0.0074) increase one and a half times. After receiving rehabilitation measures, the psycho-emotional state of the parents of children with paralytic syndromes was determined to decrease: "It is intolerable to observe the child's condition" decreased by 31.3% (p=0.0012); "Feelings of inner anxiety" decreased by 24.5% (p=0.0125); "I fall asleep badly due to the child's condition" decreased by 20.6% (p=0.0109); "Internal tension" decreased by 19.6% (p=0.0269); "Sleepless nights due to the condition of the child" decreased by 18.6% (p=0.0401). Conclusion. The authors consider that physical rehabilitation in children with paralytic syndromes reduces the incidence of moderate chronic pain and improves the emotional state of parents. So, we think that new approaches to rehabilitation should be applied with daily management of the children with paralytic syndromes’ needs and their families with increased psychological and social support. Perhaps the searching for new approaches that optimize more intensive and effective rehabilitation strategies using the family reserve will provide the potential for adaptability of nerve plasticity and recovery in such a contingent of children and prospects for the future.