Застосування мініінвазивних технологій у лікуванні бойової травми стравоходу

Abstract

Мета: оцінка ефективності застосування мініінвазивних технологій у лікуванні бойової травми стравоходу (БТС). Матеріали та методи. Проведено лікування 17 пацієнтів із БТС у хірургічній клініці Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Командування Медичних сил Збройних сил України. Середній вік пацієнтів становив 20,1 ± 3,4 року (діапазон 26–56 років). Середній термін від отримання поранення до хірургічного лікування — 11,8 год (діапазон 3–48). Медіана тяжкості травми ISS — 6,8 (діапазон 4–13). У 15 (88,2 %) пацієнтів були проникні вогнепальні поранення, в 1 (5,9 %) пацієнта — вибухова травма із забоєм стінки грудного відділу стравоходу, в 1 (5,9 %) — колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням стравоходу. БТС як ізольоване ушкодження, спричинене вогнепальним проникним пораненням, траплялася рідко — в 1 (5,9 %) пацієнта. При розподілі за локалізацією поранення серед 17 (100 %) пацієнтів ушкодження шийного відділу стравоходу фіксувалися в 10 (58,8 %), грудного — у 5 (29,4 %), абдомінальної частини стравоходу — у 2 (11,8 %) випадках. За кількістю супутніх ушкоджень 1 (6 %) пацієнт мав 3 та більше поєднані ушкодження, 11 (65 %) — 2 поєднані поранення, 5 (29 %) — ізольовані поранення. За характером поранення стравоходу 5 (29 %) мали наскрізний, 3 (18 %) — сліпий, 9 (53 %) — дотичний характер ушкодження стравоходу. За тяжкістю 3 (17,6 %) пацієнти мали ушкодження ІІ ступеня за класифікацією AAST, 15 (88,2 %) — І ступеня. Оцінено ефективність хірургічних методів лікування бойової травми стравоходу із застосуванням мініінвазивних (відеоендоскопічних) методів, тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі, терміни відновлення цілісності стравоходу. Результати. 1 (5,9 %) пацієнту із забоєм грудного відділу стравоходу після вибухової травми застосований неоперативний метод лікування із контрольним проведенням на 5-ту добу езофагографії. У 10 (58,8 %) поранених з ушкодженням шийного відділу стравоходу й 1 (5,9 %) з ушкодженням верхньогрудного відділу стравоходу застосовано колотомію з дебридментом ран, пластикою дворядним швом і посиленням місця ушкодження шийного відділу стравоходу за допомогою m. sternocleidomastoideus. 1 (5,9 %) пацієнту з ушкодженням абдомінального відділу стравоходу виконано лапаротомію у зв’язку із травмою інших органів, у 4 (23,5 %) поранених застосовані відеоендоскопічні методики лікування, у 3 (17,6 %) із них — відеоторакоскопія з ушиванням рани стравоходу, в 1 (5,9 %) — відеолапароскопія. Середній термін стаціонарного лікування становив 19 ± 3,9 (діапазон 10–35) ліжко-днів, медіана загоєння ран стравоходу із застосуванням відеоендоскопічних методик — 6 днів. Висновки. У поранених із проникними пораненнями шиї, грудей і живота, при яких є підозра на ушкодження стравоходу, доцільне рутинне виконання мультиспіральної комп’ютерної томографії шиї, органів грудної клітки й органів черевної порожнини з контрастним підсиленням, езофагографії, ендоскопії, методу «подвійної» інтраопераційної ендоскопії. Рання діагностика ушкоджень стравоходу із застосуванням мініінвазивних відеоендоскопічних технологій у гемодинамічно стабільних пацієнтів із ISS < 9 балів із нетяжкими ушкодженнями І–ІІ ступенів за класифікацією AAST — адекватний метод лікування ушкоджень стравоходу з високою клінічною ефективністю, який дозволяє знизити ризик ускладнень та інвалідизації.