Прогностичні критерії судово-медичної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень при закритих переломах кісток нижніх кінцівок

Abstract

Мета - розробити прогностичні критерії судово-медичної оцінки встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень при переломах стегнової та великогомілкової кісток. Матеріал та методи. Об’єкт дослідження - 180 «Висновків експерта (експертиза за матеріалами справи)» з встановленням ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у постраждалих в результаті ДТТ: закриті ізольовані переломи стегнової кістки (24; 13,3%), великогомілкової кістки - (64; 35,6%); переломи цих кісток як провідне ушкодження при політравмі - (92; 51,1%). У 120 (66,7%) експертних заключеннях встановлено середній ступінь тяжкості тілесних ушкоджень - сприятливі наслідки ДТТ; основна вибірка. У 60 (33,3%) випадках спостерігались несприятливі наслідки травми з встановленням тяжких тілесних ушкоджень - контрольна вибірка. Методи дослідження: експертний огляд постраждалого з антропометричними дослідженнями, променева діагностика, альтернативне обчислювальне прогнозування. Результати та висновки. За результатами ретроспективного аналізу результатів лікування виявлено 25 факторів ризику несприятливих наслідків закритих переломів стегнової та великогомілкової кісток. З них основними є: пасивна участь в дорожно-транспортній травмі в якості пішохода (87,5% у основній виборці і 91,7% у контрольній); поєднана травма (70,8% і 75,0% відповідно), багатоуламковий перелом (66,7% і 95,0% відповідно); вік >41 року (48,3% і 81,7% відповідно) і фронтальне зіткнення з автомобілем (51,7% і 70,0% відповідно). Відносно нечасто зустрічалися такі фактори ризику, як інтраопераційне неусунення зміщення фрагментів стегнової кістки та порушення термінів післяопераційного рентгеноконтролю (по 23,8% в основній групі та відсутність в контрольній). Встановлено чисельні значення прогностичних коефіцієнтів найбільш вірогідних факторів, що потенціюють несприятливі наслідки закритих переломів довгих кісток нижніх кінцівок. Найбільш інформативними є: внутрішньосуглобовий багатоуламковий перелом (ПК=-9; І=1,44); багатоуламковий діафізарний перелом (ПК=-7; І=1,20); неусунення інтраопераційне зміщення фрагментів довгої кістки (ПК=-6; І=1,04); невідповідність розмірів фіксатора анатомічним розмірам ушкодженої кістки (ПК=-6; І=1,04); порушення термінів післяопераційного рентгеноконтролю (ПК=-4; І=0,50).