Вибухові переломи грудного та поперекового відділів хребта (частина друга): огляд літератури

Abstract

Сучасний погляд на лікування вибухових переломів нижньогрудного та поперекового відділів хребта визначається морфологією ушкодження, неврологічним статусом, загальним станом потерпілого, уподобаннями та навиками хірурга. При лікуванні ушкодження типу А (за класифікацією Magerl) з фрагментацією тіла хребця до 50% за зображенням заднього опорного комплексу використовувують консервативний метод лікування, проте, з прогнозованою залишковою деформацією хребта. Використання хірургічних методів лікування забезпечує адекватну корекцію деформації хребта та хороший функціональний результат вже в ранньому післяопераційному періоді. При лікуванні ушкодження типу АВ (за класифікацією Magerl) з фрагментацією тіла хребця до 50%, ушкодженням заднього опорного комплексу та задньої поздовжньої зв’язки, стенозом хребтового каналу до 50%, без ушкодження корінця дуги можливо використовувати коротку задню транспедикулярну фіксацію, переважно 6-гвинтову, без передньої реконструкції, проте, з можливим ризиком втрати корекції. При ушкодженні типу А3.3, А3.1, А3.2 за кількості балів за LSS понад 7, з тяжким неврологічним дефіцитом або без нього, найбільш корисним є використання довгої 8-гвинтової фіксації. При лікуванні повного неускладненого вибухового перелому тіла хребця типу А3.3 методом вибору є передня декомпресія та передній спондилодез. Реконструкція трьох колон хребта з використанням заднього доступу має переваги перед передньозаднім підходом, лише у потерпілих при вибухових переломах з ротацією (тип АС), повними або частковими неврологічними симптомами. Єдиної думки, щодо використання різних методів фіксації немає, це спонукало нас до проведення власного дослідження в цьому напрямку.