Влияние терапии с приминением альфа-липоевой кислоты на уровень асимметричного диметиларгинина у больных ишемической болезнью сердца и сахарным диабетом 2-го типа

Abstract

Резюме Цель исследования - оценить уровни асимметричного диметиларгинина (АДМА) у больных ишемической болезнью сердца (ИБС) в зависимости от наличия сахарного диабета (СД) 2-го типа и характера поражения коронарных артерий (КА) до терапии и в процессе проводимой стандартной и терапии с добавлением альфа-липоевой кислоты (АЛК). Материалы и методы: обследован 131 пациент с ИБС (89 мужчин, 42 женщин), средний возраст которых составил 59,6± 9,11 лет. Контрольную группу составили 20 практически здоровых добровольцев соответствующего пола и возраста. В зависимости от наличия СД 2-го типа больные ИБС были разделены на 2 группы: 1-ая группа (n= 70) - больные с сопутствующим СД 2-го типа, 2-ая группа (n= 61) - больные ИБС без сопутствующего СД 2-го типа. Всем пациентам для верификации диагноза ИБС проводилась коронарография. В зависимости от характера проводимой терапии и выраженности поражения коронарных артерий (КА) пациенты были разделены на 2 подгруппы – подгруппа IА (стандартной терапии) и подгруппа IВ (комбинированной терапии). У всех больных оценивались уровни АДМА до начала терапии и через 3 месяца лечения. Результаты. В ходе исследования было выявлено, что у пациентов с ИБС как с сопутствующим СД 2-го типа, так и без, повышены уровни АДМА достоверно в сравнении с группой контроля (р˂0,05). При оценке уровня АДМА в динамике терапии выявлено его достоверное снижение как в 1-ой (2,22±0,58 мкМ/л vs 1,79±0,54 мкМ/л; р= 0,00001), так и во 2-ой группах (2,29±0,61 мкМ/л vs 1,87±0,59 мкМ/л; р= 0,0001). При сравнении режимов терапии в подгруппе стандартной терапии средний уровень АДМА до начала лечения составил 2,00±0,61 мкМ/л, а через 3 месяца терапии - 1,69±0,56 мкМ/л, при этом разница между первоначальным значением и достигнутым через 3 месяца была достоверной (р=0,0074). У пациентов подгруппы IВ (n=105), у которых проводилась терапия с АЛК, также была отмечена достоверная тенденция к уменьшению уровня АДМА через 3 месяца в сравнении с первоначальным значением до терапии (2,31±0,57 мкМ/л vs 1,78±0,55 мкМ/л; р=0,00001). При этом относительное снижение уровня АДМА в подгруппе IА составило 15,5%, в подгруппе IВ 22,9%. Выводы. Полученные в ходе исследования результаты демонстрируют влияние на развитие и прогрессирование атеросклероза дисфункции эндотелия, особенно выраженной на фоне сопутствующего СД. Применение в схемах комбинированной терапии АЛК способствует достоверному снижению уровня АДМА, а следовательно ведёт к уменьшению дисфункции эндотелия и как следствие, возможному улучшению прогноза в данной группе пациентов.Мета дослідження - оцінити рівні асиметричного діметіларгініна (АДМА) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) в залежності від наявності цукрового діабету (ЦД) 2-го типу і характеру ураження коронарних артерій (КА) до терапії і в процесі проведеної стандартної і комбінованої терапії з додаванням альфа-ліпоєвої кислоти (АЛК). Матеріали і методи: обстежений 131 пацієнт з ІХС (89 чоловіків, 42 жінок), середній вік яких склав 59,6 ± 9,11 років. Контрольну групу склали 20 практично здорових добровольців відповідної статі і віку. Залежно від наявності ЦД 2-го типу хворі ІХС були розділені на 2 групи: 1-а група (n=70) - хворі з супутнім ЦД 2-го типу, 2-а група (n=61) - хворі на ІХС без супутнього ЦД 2-го типу. Всім пацієнтам для верифікації діагнозу ІХС проводилася коронарографія. Всі пацієнти в залежності від характеру ураження коронарних артерій (КА) та проведеної терапії були розділені на 2 підгрупи - підгрупа IА (стандартної терапії) і підгрупа IВ (комбінованої терапії). У всіх хворих оцінювалися рівні АДМА до терапії і через 3 місяці лікування. Результати. В ході дослідження було виявлено, що у пацієнтів з ІХС як з супутнім ЦД 2-го типу, так і без, підвищені рівні АДМА достовірно в порівнянні з групою контролю (р˂0,05). При оцінці рівня АДМАв динаміці терапії виявлено його достовірне зниження як в 1-ій (2,22 ± 0,58 мкМ/л vs 1,79 ± 0,54 мкМ/л; р=0,00001), так і у 2-ої групах (2,29±0,61 мкМ/л vs 1,87±0,59 мкМ/л; р=0,0001). При порівнянні режимів терапії в підгрупі стандартної терапії середній рівень АДМА до початку лікування склав 2,00±0,61 мкМ/л, а через 3 місяці терапії - 1,69±0,56 мкМ/л, при цьому різниця між початковим значенням і досягнутим через 3 місяці була достовірною (р=0,0074). У пацієнтів підгрупи IВ (n=105), у яких проводилася терапія з АЛК, також була відзначена достовірна тенденція до зменшення рівня АДМА через 3 місяці в порівнянні з початковим значенням до терапії (2,31±0,57 мкМ/л vs 1,78±0,55 мкМ/л; р=0,00001). При цьому відносне зниження рівня АДМА в підгрупі IА склало 15,5%, в підгрупі ІВ 22,9%. Висновки. Отримані в ході дослідження результати демонструють вплив на розвиток і прогресування атеросклерозу дисфункції ендотелію, особливо вираженою на тлі супутнього ЦД. Застосування в схемах комбінованої терапії АЛК сприяє достовірному зниженню рівня АДМА, а отже веде до зменшення дисфункції ендотелію і як наслідок, можливого поліпшення прогнозу в даній групі пацієнтів. The purpose of research - to assess the asymmetrical dimethylarginine (ADMA) levels in patients with coronary artery disease (CAD), depending on the presence type 2 diabetes mellitus (T2DM) an coronary arteries lesions before treatment and after conducted the standard and combination therapy with the addition of alpha-lipoic acid (ALA). Materials and Methods: 131 patients with CAD (89 men, 42 women), mean age of 59.6 ± 9.11 years were examined. Depending on the presence of T2DM patients with CAD were divided into 2 groups: 1st group (n = 70) - patients with concomitant T2DM, 2nd group (n = 61) - patients with CAD and without T2DM. All patients were performed coronary angiography to verify the diagnosis of CAD. All patients depending on the the nature of coronary artery (CA) lesions and nature of the therapy were divided into 2 subgroups - subgroup IA (standard therapy) and the subgroup IB (combination therapy). Also were assessed the levels of ADMA before treatment and after 3 month of treatment. Results: The study demonstrated that patients with CAD both with concomitant T2DM and without had significantly increased levels of ADMA compared with the control group (р˂0,05). In assessing the level of ADMA in therapy it dynamics revealed a significant decrease in both the 1st group (2,22 ± 0,58 uM/L vs 1,79±0,54 uM/L; p = 0,00001), and in 2nd groups (2,29 ± 0,61 uM/l vs 1,87±0,59 uM/l; p=0,0001). When comparing regimens in a subgroup of standard therapy the average level of ADMA before treatment was 2,00 ± 0,61 uM/l, and after 3 months of treatment - 1,69±0,56 uM/l, and the difference between the original value and achieved after 3 months was significant (p = 0,0074). Patients IB subgroup (n = 105), who received therapy with ALA, and significant downward trend in the ADMA level in 3 months was observed in comparison to the value before treatment (2,31 ± 0,57 uM/l vs 1,78 ± 0,55 uM/l; p = 0,00001). The relative reduction in the level of ADMA in the subgroup IA was 15,5% and 22,9% subgroup IB. Conclusions. The findings of the study results demonstrate the impact on the development and progression of atherosclerosis, endothelial dysfunction, especially in patients with concomitant T2DM. The use of ALA in combination therapy schemes contributes to a significant reduction in ADMA levels, and thus leads to a decrease in endothelial dysfunction and as a result, the possible improvement of prognosis in this group of patients.