Шляхи підвищення ефективності лікування жінок із запальними захворюваннями органів малого таза

Abstract

Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) є однією з важливих проблем сучасної гінекології, що зумовлено високою частотою хронізації процесу та великою кількістю ускладнень. Проведено теоретичне та практичне обгрунтування застосування препаратів реосорбілакт і грандазол для підвищення ефективності емпіричної терапії пацієнток з гострим сальпінгоофоритом. Мета дослідження - вивчення ефективності використання гіперосмолярного комбінованого розчину сорбітолу зі збалансованим вмістом електролітів для малооб'ємної інфузійної терапії (препарат реосорбілакт) і розчину левофлоксацину 2,5 мг та орнідазолу 5 мг (препарат грандазол) у лікуванні жінок із гострими ЗЗОМТ. Усього було обстежено 98 жінок репродуктивного віку, яких розподілено на 3 клінічні групи. До I (контрольної) групи було включено 30 практично здорових жінок. У II групі (порівняння) під спостереженням знаходилися 33 пацієнтки з гострим двобічним аднекситом (ГДБА), яким призначали традиційне лікування. У III (основну) групу ввійшли 35 жінок, яким додатково призначали реосорбілакт, а як антибактеріальний засіб використовували грандазол. У результаті обстеження жінок із ГДБА встановлено, що серед усіх клінічних характеристик найчастіше реєстрували біль унизу живота (89,7 %), патологічні виділення (88,2 %) і лихоманку (83,8 %). Показники рівня С-реактивного білка, кількість лейкоцитів і значення індексу резистентності у яєчникових артеріях були підвищеними і становили в обстеженого контингенту до початку лікування відповідно 52,4 +- 8,3 мг/л, 11,8 +- 2,2 x 10<^>9/л і 1,4 +- 0,2, що вірогідно відрізнялось від контрольних значень (p << 0,05). Вивчення коефіцієнта псевдо-R<^>2 за Нагелькерке підтвердило наявність залежності між підвищеним індексом резистентності та болем унизу живота, патологічними виділеннями з піхви та лихоманкою з високою чутливістю (88,2 %) і недостатньою специфічністю (60,4 %). Тобто у жінок із гострим сальпінгоофоритом наявність запальної симптоматики (навіть за відсутності даних доплерометрії) є показанням до початку використання інфузійних препаратів вазотропної та гемореологічної дії. Пріоритетним ефектом даного методу лікування була оптимізація гемодинаміки у великих судинах малого таза, що забезпечувало ефективну доставку та накопичення антибактеріальних препаратів у вогнищі запалення. Наведена комбінація лікарських засобів - препаратів реосорбілакт і грандазол - продемонструвала максимум клінічної дії, що обгрунтовує можливість широкого використання цього методу терапії.