Значення деяких показників варіабельності серцевого ритму у діагностиці затримки росту плода

Abstract

Затримка росту плода (ЗРП) є однією з найбільш серйозних проблем у сучасній перинатології. Ця патологія призводить не лише до погіршення перинатальних наслідків, а й значно підвищує захворюваність у дорослому віці. Відомо, що ЗРП супроводжується його сповільненим «неврологічним дозріванням». Це проявляється у зниженні автономної нервової регуляції за даними вивчення варіабельності серцевого ритму (ВСР) плода. Мета дослідження: вивчення ВСР у плодів з нормальними біометричними показниками порівняно з аналогічними параметрами на тлі ЗРП. Матеріали та методи. Було обстежено 47 вагітних, які мали плоди із нормальними біометричними показниками (І група) і 33 пацієнтки із ЗРП (ІІ група). Вивчення ВСР плода проводили шляхом оброблення R–R-інтервалів, отриманих за допомогою неінвазивної електрокардіограми (ЕКГ), що включало такі показники ВСР: STV (short term variations – короткотривалі варіації), LTV (long term variations – довготривалі варіації), AC/DC (acceleration capacity/deceleration capacity – схильність до акцелерацій/схильність до децелерацій), TP (total power – загальна потужність), SI (stress index – стресовий індекс), SDNN (standard deviation of normal to normal intervals – стандартне відхилення середніх значень інтервалів NN), EnRE (ентропія часового ряду), D2 (кореляційна розмірність часового ряду), Z (часова незворотність) і FL (fuzzy logic – показник міри нечіткої логіки, інтегральний показник ВСР). Результати. Отримані дані свідчать, що показники ВСР плода були знижені у пацієнток із ЗРП. Це свідчить про можливість їхнього застосування у скринінгових програмах щодо порушення внутрішньоутробного живлення і травлення плода. Результати дослідження дають змогу вважати, що здатність до акцелерацій частоти серцевих скорочень певним чином зберігається й на тлі ЗРП. Це може свідчити про дуже давню філогенетичну природу реакції серцевої системи плода на його рухову активність. Проте децелерації, за даними вивчення DC, є характерними для ЗРП. Можливо, що неінвазивна ЕКГ плода може стати корисним додатковим методом дослідження у сучасному арсеналі лікаря перинатальної медицини. Висновок. Отже, розроблення алгоритмів діагностики ЗРП потребує визначення таких показників ВСР: STV, LTV, DC, TP, SI, SDNN, D2, Z, FL. Ці біофізичні маркери ЗРП можуть бути використані у якості скринінгової програми в умовах відсутності доступу до якісної ультразвукової діагностики або бути цінним доповненням до існуючих перинатальних стратегій.