Сучасні підходи до менеджменту вагітних з прееклампсією

Abstract

Вагітність — процес взаємодії материнського і плодового організмів. Вона починається з «вторгнення» фетального аллографту на імунологічно невідповідну територію. Формування матково-плацентарного кола гемодинаміки, яке є необхідним для зростання і розвитку плоду, залишає дискретним і незмінним матково-плацентарний бар’єр. Від стану цієї анатомічної структури, до складу якої входять: мембрана сицитіотрофобласту, стінка термінальних капіллярів, материнський міжворсинковий фібріноїд, залежить трофіка плода і його гомеостаз. Взаємодія матері та плоду у фізіологічних умовах здійснюється завдяки постійному обміну продуктами біофізичних і біохімічних процесів через матково-плацентарний бар’єр. Регуляція гемодинаміки у системі «мати-плацента-плід» здійснюється завдяки взаємодії двох основних генераторів осцилляцій — серця матері та плоду. Оцінити рівень системної регуляції можливо шляхом вивчення ВСР матері та плоду. Відомо, що ВСР або серцево-судинні флюктуації розповсюджуються через плацентарну ділянку від матері до плоду і навпаки. Встановлено наявність періодів синхронізації серцевої діяльності матері та плоду, що мають парасимпатичну природу і пов’язані з дихальною активністю матері. У ряді фундаментальних досліджень доведена залежність ВСР матері та плоду. Відомий взаємозв’язок здійснюється завдяки парасимпатичній ланці регуляції, що характеризується, насамперед, феноменом дихальної синусової аритмії. Фізична активність і ментальний стрес матері впливають на ВСР плода. Таким чином, ВСР можна вважати доступним у клінічній практиці методом, що дозволяє вивчати зміни автономної нервової регуляції гемодинаміки матері та плоду у відповідності до поточних потреб системи «мати-плацента-плід».