Розвиток комунікативної компетентності іноземних студентів у вищих медичних навчальніх закладах

Abstract

У Законі «Про вищу освіту» (2014 р.) акцентовано на тому, що здобуття особами вищої освіти має забезпечуватися на високому рівні освітньої діяльності, умовами творчої діяльності учасників освітнього процесу, налагодженням міжнародних зв’язків у галузі освіти та науки. Розвиток комунікативної компетентності майбутніх фахівців, зокрема майбутніх лікарів, має важливе значення, оскільки лікар перебуває у постійному безпосередньому контакті з пацієнтами та їх рідними, що передбачає наявність у нього високого рівня уміння спілкуватися, знаходити потрібні слова, виявляти толерантність та емпатію, бути емоційно виваженою людиною. У зв’язку з тим, що контакти лікаря не обмежуються лише міжособистісною взаємодією, студентам вищого навчального медичного закладу необхідно оволодівати основами консультативної і психотерапевтичної роботи з пацієнтами та їхніми близькими людьми. 1. Комунікативно-мовленнєві – володіння словниковим запасом технічних термінів, понять, фактів медичної науки, її законів, теорій, які містять систему медичних наукових знань, а також знань про шляхи, методи пізнання, типи і способи розумових дій, оцінних знань, які характеризують суспільне й особистісне значення професії медичного працівника. У мовній підготовці важливим є оволодіння іноземними студентами різними формами усного мовлення, його технікою (вимова, дикція, темп, логічність), вміння будувати взаємовідносини з колегами, пацієнтами рідною та іноземною мовами, вживання формул мовленнєвого етикету. 2. Інформаційно-інструментальні вміння – планування цілей, змісту, засобів комунікації під час викладу медичної інформації, володіння різними формами подачі інформації, знаходження засобів комунікації. 3. Організаційно-технологічні – толерантне ставлення до співроз-мовника на основі партнерства й рівноправності, довіри між суб’єктами комунікації, встановлення й розширення професійних комунікативних зв’язків. 4. Невербальні вміння – дотримання культури зовнішнього вигляду, передавання значущої інформації за допомогою невербальних засобів комунікації, вираження позитивного настрою. 5. Інформаційно-пошукові – обмін інформацією завдяки Інтернету, знаходження нових професійних зв’язків, збагачуючи професійний й мовний потенціал, використовування інформаційно-комунікативних технологій для самовдосконалення власного потенціалу [4]. Висновки. Таким чином, розвиток комунікативної компетентності іноземних студентів розглянуто в контексті значимості підвищення якості вищої медичної освіти, оскільки першочерговим завданням є конкурентоздатність випускників і високий рейтинг вищих навчальних закладів України.