Хвороба Паркінсона у клінічній практиці: від дебюту до хірургічного лікування (клінічний випадок)

Abstract

Хвороба Паркінсона є одним із найпоширеніших прогресуючих нейродегенеративних захворювань центральної нервової системи та становить значну медико-соціальну проблему у звʼязку з неухильним зростанням поширеності, інвалідизації пацієнтів і суттєвим зниженням якості життя. Незважаючи на значний прогрес у вивченні патогенезу захворювання та розробку міжнародних клінічних настанов, сучасні методи лікування залишаються переважно симптоматичними та не здатні модифікувати перебіг хвороби. Особливу складність становить рання діагностика хвороби Паркінсона, з огляду на тривалий продромальний період, клінічну гетерогенність та домінування немоторних симптомів на початкових етапах. В умовах України додатковими чинниками, що підвищують актуальність проблеми, є нерівномірний доступ до спеціалізованої допомоги, обмежена кількість лікарів, які спеціалізуються на рухових розладах, а також вплив хронічного психоемоційного стресу, повʼязаного з воєнними подіями, що може сприяти більш ранній клінічній маніфестації та швидшому прогресуванню захворювання.