Патогенетична обґрунтованість застосування сакубітрил/вальсартан при респіраторно-кардіальної коморбідності

Abstract

Серед коморбідних станів, які значно погіршують показники якості та тривалості життя, є хронічне обструктивне захворювання легень та серцева недостатність. Труднощі медикаментозної терапії полягають у взаємовиключних підходах в лікуванні хронічної обструктивної хвороби легень і супутньої кардіоваскулярної патології. Мета роботи - пошук наукових доказів щодо можливого використання комбінованого препарату - LCZ696 (angiotensin receptor neprilysin inhibitor, ARNI), який містить інгібітор непрілізіна сакубітрил (AHU377) і блокатор рецепторів ангіотензину II валсартан, у пацієнтів з поєднаними хронічним обструктивним захворюванням легень та серцевої недостатності. Матеріали та методи. У статті представлено огляд літератури, який демонструє, що причиною летальності у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень можуть статися як зміни з боку дихальної системи, так і ускладнення з боку серцево-судинної системи. Показано , що прогресуючи, хронічне обструктивне захворювання легень призводить до формування легеневої гіпертензії, гіпертрофії правого шлуночка, зниження його систолічної функції, подальшої дилатації правого шлуночка і розвитку правошлуночкової серцевої недостатності, що є одним з найсерйознішим і важким випробуванням у лікувальному процесі. Надалі такої сполученної патології є розвиток лівошлуночкової серцевої недостатності. Обговорено роль системи натрійуретичних пептидів, а саме мозкового натрійуретичного пептиду, мозкового натрійуретичного пропептиду, натрійуретичного пептид С-типу і N-кінцевого попередника натрійуретичного пептиду C-типу в якості маркерів хронічного обструктивного захворювання легень та серцевої недостатності. Результати. Натрійуретичний пептид на сьогоднішній день є загальновизнаним маркером серцевої недостатністі, висока цінність якого досягається завдяки визначенню прогнозу і стратифікації ризику хворих серцевої недостатністі. Натрійуретичний пептид діє як судинорозширювальний засіб, надає антипроліферативну активність через шлях G-залежної протеїнкінази та сприяє бронходілятації, викликаючи вивільнення ацетилхоліну з клітин бронхіального епітелію. Висновки. Усі ці властивості наводять на висновок, що натрійуретичні пептиди можуть виявитися потенційним засобом лікування у пацієнтів із серцевими ускладненнями та хронічним обструктивним захворюванням легень. Найкращим способом продовження «терміну життя» натрійуретичного пептиду є пригнічення деградації натрійуретичного пептиду за допомогою інгібітора неприлізину сакубітрилу.