Субперіостальна імплантологія

Abstract

Дентальна імплантологія є напрямом у стоматології, що динамічно розвивається і дає змогу домогтися ортопедичної реабілітації в тих випадках, коли традиційні методи протезування недостатньо ефективні. Можливості сучасної імплантології дають змогу використовувати безліч різних конструктивних рішень. Відсутність зубів у зубній дузі є або вродженою вадою, або наслідком карієсу і хвороб пародонту. Відновлення відсутніх зубів необхідне для відновлення жувальної функції, естетики або мови, а іноді для запобігання різним порушенням, як-от зубоальвеолярне висування зубів антагоністів у бік дефекту або аномальне положення зубів у зубному ряду. За втратою зубів, як правило, слідує атрофія альвеолярного гребеня, що ще сильніше посилює дефіцит кісткової тканини. Бурхливий розвиток науково-технічного прогресу наприкінці другого тисячоліття призвів до появи нових галузей науки. Стоматологічні не залишилися осторонь останніх досягнень у галузі техніки. Так, на стику таких дисциплін, як металургія, електрохімія, матеріалознавство, біологія, біомеханіка, ортопедична та хірургічна стоматологія — сформувалася нова гілка стоматологія — стоматологічна імплантологія. Це призвело до появи нової медичної спеціальності — стоматолог-імплантолог. Згідно з медичним словником, імплантат — це «матеріал, введений ... у тіло», — іншими словами небіологічне додавання до тіла. Це стосується зубних імплантів тією ж мірою, що й замінників інших частин тіла людини. Імплантат повинен мати головку, шийку і тіло. На підставі взаємовідносин імплантату з м’якими і твердими тілами організму, розрізняють п’ять типів: – ендо-ендоосальна імплантація; – ендоосальна імплантація; – субперіостальна імплантація; – внутрішньослизова або інсерт-імплантація; – субмукозна імплантація. Стоматологічний імплантат повинен виконувати основну функцію — замінювати втрачений зуб, тобто виконувати опорну або фіксаційну функцію. За літературними даними та особистими спостереженнями, з усіх видів імплантацій, субперіостальні імплантати нині використовують значно рідше. Це пояснюється цілою низкою причин. На захист і належний розвиток субперіостальної імплантації і була написана ця монографія.