Мультифакторний вплив клініко-метаболічних чинників на рівень лептину у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2-го типу

Abstract

Актуальність. Артеріальна гіпертензія (АГ) у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) є однією з провідних форм кардіометаболічної коморбідності, що супроводжується високим ризиком серцево-судинних і кардіоренальних ускладнень. Важливу роль у патогенезі цих порушень відіграють адипокіни, зокрема лептин, який інтегрує метаболічні, нейроендокринні та імунозапальні механізми. Однак мультифакторні детермінанти рівня лептину у пацієнтів з АГ та супутнім ЦД2 залишаються недостатньо вивченими. Мета: визначити мультифакторний вплив клініко-метаболічних, імунологічних, біохімічних та структурно-функціональних показників серцево-судинної системи на рівень лептину у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, зокрема за наявності супутнього цукрового діабету 2 го типу. Матеріали та методи. У дослідження залучено 136 пацієнтів з АГ, яких розподілено на групу з ізольованою АГ (n = 64) та групу з поєднаним перебігом АГ і ЦД2 (n = 72); контрольну групу становили 20 практично здорових осіб. Усім обстеженим проведено комплексне клінічне, лабораторне, імунологічне та ехокардіографічне обстеження з визначенням показників ліпідного й вуглеводного обміну, маркерів ниркової функції, адипокінів (лептин), кардіоренальних біомаркерів та параметрів ремоделювання міокарда. Незалежні предиктори рівня лептину оцінювали за допомогою багатофакторного регресійного аналізу. Результати. У пацієнтів з АГ та супутнім ЦД2 виявлено більш виражені метаболічні, імунологічні та структурно-функціональні порушення порівняно з хворими з ізольованою АГ. Рівень лептину був вірогідно вищим у групі АГ і ЦД2 та асоціювався з індексом маси тіла, показниками вуглеводного обміну, маркерами ниркової дисфункції, параметрами клітинної ланки імунітету та ехокарді- ографічними ознаками ремоделювання міокарда. У загальній когорті АГ незалежними предикторами рівня лептину були діастолічний артеріальний тиск, концентрація цистатину C, маса міокарда лівого шлуночка та товщина його задньої стінки. У пацієнтів з АГ і ЦД2 рівень лептину додатково асоціювався з рівнем глікованого гемоглобіну, показниками ниркової функції, індексом маси тіла та показниками діастолічної функції серця. Висновки. Лептин у пацієнтів з АГ, особливо за наявності супутнього ЦД2, є інтегральним маркером кардіометаболічних, імунних та структурно-функціональних порушень. Виявлені мультифакторні асоціації підтверджують його значущу роль у формуванні кардіометаболічного ризику та обґрунтовують доцільність використання лептину для персоналізованої оцінки пацієнтів з коморбідною патологією.