Дефіцит вітаміну D як чинник ризику тривожно-депресивних розладів у хворих із гіпотиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту

Abstract

Актуальність. На сьогодні в Україні зареєстровано особливо високий рівень депресії порівняно з іншими країнами, а також поширення кількості випадків як депресивних розладів, так і вітамін D-дефіцитних станів. Особливо враженою когортою населення є мешканці прифронтових зон. Психогенні фактори можуть бути пусковим механізмом розвитку багатьох захворювань, у тому числі і патології щитовидної залози (ЩЗ), особливо за наявності недостатньої забезпеченості вітаміну D. Існує певна кількість досліджень, результати яких демонструють зв'язок дефіциту вітаміну D з більш клінічно вираженими депресивними розладами, які поглиблюються саме на тлі порушення функції ЩЗ. Незважаючи на те, що зв'язок між гіпотиреозом та депресією встановлений давно, але чіткі уявлення про виразність депресії при гіпотиреозі досі відсутні. Мета. Визначити взаємозв’язок між рівнями вітаміну D та показниками психічних розладів у пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту, які мешкають у прифронтових зонах. Матеріали та методи. Обстежено 26 жінок віком 24–38 років, які мешкали на період дослідження у м. Харків та страждали на субклінічний гіпотиреоз на тлі аутоімунного тиреоїдиту. Вміст вітаміну D в крові визначали імуноферментним методом за допомогою набору 25-OH Vitamin D (total) ELISA (Німеччина). З метою оцінки тиреоїдного статусу визначали рівні вільного тироксину (T4в) та тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові імуноферментними методами. Концентрацію гормонів виражали в мМО/л (для ТТГ) і пмоль/л (для Т4 в). Рівень антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ), як показник стану гуморального антитиреоїдного імунітету, визначали на імуноферментному аналізаторі АІФ-Ц-01С (за лабораторну норму вважався рівень АТТГ < 64 МО/мл). Симптоми порушення психологічного стану оцінювали за допомогою валідованих інструментів самооцінювання, як-от шкала депресії Гамільтона (HAM-D — 17), а також шкала тривоги Гамільтона (HAM-А). Статистична обробка результатів здійснювалася з використанням програми STATISTICA 10.0. Для обчислення взаємозв'язку між рівнями вітаміну D та депресією використовувалися методи простої лінійної та множинної регресії, а також програми MC Excel та ROC-аналіз. Результати. Показники тиреоїдного статусу обстежених засвідчили наявність субклінічного гіпотиреозу. Встановлено паралелізм між прогресуванням ступеня депресії та рівнями ТТГ (р < 0,001). Спостерігалася пряма залежність між рівнем ТТГ та показниками прояву депресії (rs = 0,83; р < 0,01). Аналіз взаємозв'язку між рівнями вітаміну D та ступенем прогресування депресії за MADRS виявив паралелізм між ступенем зниження рівня вітаміну в крові та ступенем тяжкості депресії. Зниження вмісту вітаміну D у крові пов'язане з більшою тяжкістю депресії, про що свідчить негативна або зворотня кореляція (rs = – 0,94; р < 0,01). Проведений ROC-аналіз рівня ТТГ по відношенню до тироксину вільного встановив помірну діагностичну цінність показників (AUC = 0,762; 95 % ДІ 0,62–0,87, p = 0,025) і дозволив з чутливістю 98,6 % і специфічністю 67,3 % встановити точку розподілу значень, де спостерігається інтенсивність депресивного синдрому. Висновки. В умовах воєнного стану більшість пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом страждають на депресивні розлади. У дослідженні встановлено негативний кореляційний зв'язок між рівнем забезпеченості вітаміном D та ступенем виразності депресивного синдрому. Логістичний аналіз оцінки шансів показав, що як і недостатність або дефіцит вітаміну D, так і супутній субклінічний гіпотиреоз є значущими предикторами несприятливого перебігу депресивного синдрому на тлі стресруйнуючих факторів життя в умовах прифронтової зони.