Дитячі інфекційні захворювання в умовах воєнного часу: особливості перебігу та лікування

Abstract

У часі війни ризики поширення інфекційних захворювань суттєво загострюються, що часто зумовлюється відсутністю повноцінного доступу до чистої води, одночасне перебування значної кількості людей у сховищах, відсутність базових умов гігієни та невідповідність медичної допомоги. Такі захворювання, як краснуха, кір, кашлюк, дифтерія, епідемічний паротит, поліомієліт мають властивість стрімко поширюватися у соціальному середовищі, а ризики гепатиту В та правця зростають у разі травм. Діти, які тривалий час перебувають у сховищах чи прихистках, перебувають у тісному контакті зі значною кількістю людей, зокрема, й хворих на різноманітні інфекційні захворювання. Метою дослідження є аналіз специфіки перебігу та особливостей лікування дитячих інфекційних захворювань в умовах воєнного стану. З’ясовано, що часто діти за нетривалий період переносять по декілька інфекційних недуг, що суттєво послаблює їх імунний статус. Встановлено, що у структурі інфекційних захворювань у часі війни значна роль належить гострим вірусним та бактерійним респіраторним інфекціям, а також гострим кишковим інфекціям, у тому числі – «раритетним» черевному тифу, висипному тифу та паратифам А і В. Зауважено, що підвищені ризики травматизму в воєнний час зумовлюють ймовірність вторинного інфікування та підвищення рівня захворюваності на правець, а споживання неякісних консервованих продуктів може спричинити ботулізм. Узагальнено, що воєнні дії слугують передумовою для поширення збудників різних інфекційних захворювань, а також можуть спричинити появу нових штамів, у тому числі – нетипових для регіональної специфіки. Зауважено вплив процесів міграції. Акцентовано, що інфекційна безпека на тлі загроз війни відходить на другий план, а контроль за інфекціями та їх реєстрація часто порушуються, що призводить до зростання ризику дифтерії, кашлюку, низки інфекцій (герпетична, менінгококова, ентеровірусна, стрептококова тощо). Обґрунтовано, що зниження кількості вакцинованих осіб під час війни зумовлюється порушенням логістики доставки вакцин та їх доступності. Доведено, що процес лікування дитячих інфекційних захворювань у часі війни потребує вдосконалення як у контексті клінічної практики, так і в аспектах превентивної вакцинації та управлінських стратегій.