Клініко-лабораторне обгрунтування лейкозів

Abstract

В роботі наведено теоретичне узагальнення щодо методів лабораторної діагностики лейкозів. Лабораторна діагностика онкогематологічних захворювань ґрунтується на вивченні мазків периферичної крові та кісткового мозку, забарвлених за Паппенгеймом (Май-Грюнвальду - Романовському-Гімзе). Для уточненого виділення окремих форм та цитологічних варіантів гострих лейкозів, поряд з урахуванням патоморфологічних ознак лейкозно трансформованих клітин, використовуються результати цитохімічних, імуноцитологічних, молекулярно-генетичних досліджень. Найбільш доступними для застосування в лабораторіях лікарень є цитохімічні методи. З великої кількості різноманітних методик, що дозволяють у багатьох випадках охарактеризувати лінійну приналежність лейкозних клітин, найбільш широко використовуються реакції визначення активності мієлопероксидази (МПО), лужної фосфатази (ЩФ), кислої фосфатази (КФ), неспецифічної α-нафтилацетатестерази, кислої неспецифічної естерази (КНЕ), нафтол AS-D-хлорацетатестерази (ХАЕ), β-глюкуронідази (β-Гл), дипептидиламінопептидази IV (ДАП IV), забарвлення ліпідів суданом чорним В і PAS – реакція.