Обмін білків. Перетравлювання й всмоктування. Роль соляної кислоти. Гниття. Загальні реакції перетворення амінокислот

Abstract

Обмін білків посідає провідне місце в різноманітних перетвореннях речовин, характерних для всіх живих організмів. Його вивчення є вельми необхідним для з’ясування особливостей біосинтезу та катаболізму білків, оволодіння тонкими молекулярними механізмами розвитку та протікання патологічних процесів. Білки виконують в організмі ряд функцій: пластичну, каталітичну, транспортну, скорочувальну, рецепторну, регуляторну, енергетичну та ін. Білки і амінокислоти беруть безпосередню участь у біосинтезі біологічно активних речовин: гормонів, медіаторів, біогенних амінів та ін. За харчовою цінністю білки поділяються на повноцінні, що містять усі незамінні амінокислоти, та неповноцінні, в яких відсутня хоча б одна незамінна амінокислота. Білки їжі не утилізуються організмом без попереднього розщеплення в шлунково-кишковому тракті. Біологічний сенс їх перетравлення полягає у втраті видової та тканинної специфічності та перетворенні на імунологічно індиферентні амінокислоти, що використовуються надалі для потреб організму. Повного розщеплення харчових білків під дією травних ферментів шлунка і тонкого кишечника найчастіше не відбувається. Недорозщеплені пептиди та амінокислоти, що не всмокталися в тонкому кишечнику, потрапляють до товстого кишечника, де підпадають під дію ферментних систем мікрофлори; при цьому утворюються токсичні (фенол, крезол, індол та ін.) і нетоксичні (спирти, оксикислоти, жирні кислоти та ін.) сполуки. Перетворення амінокислот, що спричинені діяльністю мікроорганізмів товстого кишечника, називають «гниття білків». Після всмоктування токсичні речовини потрапляють до печінки, де знешкоджуються шляхом хімічного зв’язування сульфатною або глюкуроновою кислотою з утворенням нетоксичних «парних» сполук, які виділяються із сечею.