Дослідження еритроцитів при хронічному гнійному риносинуситі у стадії загострення методом флуоресцентних зондів

Abstract

Мета дослідження – оцінка стану ліпідного бішару мембран еритроцитів при загостренні хронічного гнійного риносинуситу. Матеріал і методи. Флуоресцентні зонди О1О, О6О і РН7 - ор¬то-гідроксипохідні оксазолу, молекули яких нековалентно зв'язу¬ються з мембранами клітин і реагують на зміни мікрооточення, використовували при проведенні експерименту. Проведено вимі¬рювання флуоресценції зондів у суспензіях еритроцитів пацієнтів з гнійним риносинуситом у стадії загострення та здорових людей з викривленою носовою перегородкою, які сформували контрольну групу. Результати. Розвиток патологічного процесу, що досліджу¬ється, не супроводжується змінами в ділянці локалізації зондів О1О і О6О. Разом з тим, при загостренні хронічного гнійного риносинуситу спостерігається зменшення кількості молекул найбільш гідрофобного зонда РН7, які зв'язалися з мембраною еритроцита за 1 годину інкубації, що свідчить про зменшення швидкості зв'язування цього зонда з мембраною. Висновки. У пацієнтів із гнійним риносинуситом у стадії заго¬стрення не відбувається змін у ділянках гліцеринових залишків фосфоліпідів, карбонільних груп фосфоліпідів і жирнокислотних ланцюжків фосфоліпідів мембран еритроцитів. Результати, отримані в разі застосування найбільш гідрофобного зонда, дозволяють зробити припущення, що внаслідок розвитку за¬пального процесу відбувається збільшення гідратації найбільш полярної ділянки мембрани еритроцита: ділянці полярних головок фосфоліпідів.