Постінсультна афазія у контексті сучасних поглядів на нейрофізіологію мовної функції

Abstract

Використання діагностичних шкал та тестів, нейровізуалізаційних методів, а також біомаркерів когнітивно-афатичного зниження тепер спрямовано не тільки на пошук уражених структур кори великих півкуль, а й на інтерпретацію клінічної картини у вигляді так званих дисконнекційних синдромів, що є наслідком ураження зв’язків у білій речовині. А терапевтичні та реабілітаційні опції, що ґрунтуються на сучасних нейровізуалізаційних даних (зокрема, з використанням дифузно-зваженої магнітно-резонансної томографії), дозволяють значно покращити ефективність лікування та відновлення втрачених функцій. Проте, ця область залишається дуже перспективною для подальшого вивчення та проведення більш масштабних наукових досліджень.