Хірургічне лікування важких форм гострого панкреатиту: оцінка результатів та критерії прогнозу

Abstract

Метою роботи було покращення результатів хірургічного лікування хворих на важкі форми гострого панкреатиту на підставі визначення діагностичних критеріїв характеру ураження підшлункової залози та заочеревинної клітковини й індивідуалізованого прогнозу перебігу захворювання. Робота базується на аналізі результатів хірургічного лікування 125 хворих на важкі форми гострого панкреатиту. Виявлено, що найглибші зміни гомеостазу виникають у хворих на інфікований панкреонекроз з ураженням заочеревинної клітковини. При цьому чим більш важкий стан хворого, тим більше його клініко-лабораторні показники відхиляються від правила золотого перетину. Доведено, що шкала оцінювання стану хворого на гострий сепсис об’єктивно відображає стан хворого на важку форму гострого панкреатиту, а показник інтоксикації достовірно віддзеркалює характер ураження підшлункової залози та заочеревинної клітковини та об'єктивно відображає стан хворого в ранній післяопераційний період. Визначено клініко-лабораторні маркери несприятливого перебігу важкої форми гострого панкреатиту. На підставі отриманих даних, за допомогою показника інтоксикації та оцінення тяжкості стану за шкалою оцінювання стану хворого на гострий сепсис розроблено та запропоновано математичну модель індивідуалізованого прогнозу інфікованого панкреонекрозу та способи прогнозування перебігу панкреатогенного перитоніту в післяопераційний період.