Стан серцево-судинної системи у хворих на рак щитоподібної залози в процесі комбінованого лікування

Abstract

Диференційований рак щитоподібної залози є найбільш розповсюдженою пухлиною ендокринної системи та складає 1,0 – 2,2 % всіх злоякісних новоутворів. Епідеміологічні дослідження останніх десятиліть свідчать про збільшення захворюваності на РЩЗ в промислово розвинутих країнах світу в 1,3 – 2,0 рази. Незважаючи на певні успіхи в лікуванні хворих на ДРЩЗ, частота рецидивів залишається досить високою – від 15 до 30 %. Саме променеві ушкодження та патологія внутрішніх органів, що розвивається після комплексної терапії у вилікованих хворих стають головною причиною погіршення загального стану, і, що найголовніше, – ця проблема зростає в зв’язку з необхідністю повторного неодноразового променевого або комбінованого лікування рецидивів і/або метахронних пухлин, коли ризик розвитку променевих ускладнень зростає. Це утруднює складання програми лікування, підвищує частість ускладнень, і в результаті призводить до інвалідизації онкологічних хворих та нівелює успіх протипухлинного лікування.