Обгрунтування критеріальної значимості структурно-біохімічних змін м’язової тканини міокарду в судово-медичній діагностиці давності настання смерті

Abstract

Досліджено м’язову тканину міокарду 30 трупів людей у ранньому постмортальному періоді (у часових інтервалах 3-13 годин з моменту настання смерті). Визначали структурно-біохімічні маркери у гомогенатах м’язів міокарду: вміст глікогену, кислої фосфатази, лактату, лактатдегідрогенази, ліпофусцину, холінестерази. Виявлено, що у ранньому постмортальному періоді структурно-біохімічні зміни м’язової тканини міокарду характеризуються визначеними морфологічними, біохімічними та біофізичними закономірностями, основним з яких є: 1) поступове та постійне зменшення впродовж 3-13 год з моменту настання смерті відносної оптичної щільності ядра та цитоплазми кардіоміоцитів; темп та ступінь цієї динаміки нелінійно залежить від давності настання смерті; для цих біофізичних маркерів морфологічних постмортальних змін кардіоміоцитів обґрунтовані та отримані кількісні закономірності (у вигляді поліномів). Окрім цього, виконано порівняльне морфологічне дослідження ультраструктури кардіоміоцитів у ранньому постмортальному періоді (в різні часові інтервали, залежно від давності настання смерті); 2) у ранньому постмортальному періоді відбуваються статистично достовірні біохімічні зміни міокарду, найбільш показовими з них є: зменшення вмісту глікогену та динамічне зростання вмісту ліпофусцину. Для усіх шести структурно-біохімічних маркерів в дослідженні отримані репрезентативні абсолютні та відносні значення їх вмісту залежно від давності настання смерті; 3) у системному взаємозв’язку досліджено парні кореляційні показники між біохімічними та біофізичними маркерами стану м’язової тканини міокарду і визначені відповідні (по часовим інтервалам кожні 2 години) коефіцієнти системоутворення, обгрунтовані критеріально значимі структурно-біохімічні маркери для підвищення точності судово-медичної діагностики давності настання смерті.