Використання домашнього моніторування артеріального тиску у клінічній практиці

Abstract

Гіпертонічна хвороба (ГХ) – є одним з найпоширеніших хронічних захворювань серцево-судинної системи. Від артеріальної гіпертензії страждає близько 25% дорослого населення світу. Як відомо, високий артеріальний тиск є одним із головних факторів ризику передчасних смертей, та зумовлює 54% інсультів і 47% подій, викликаних ішемічною хворобою серця. Згідно даних об'єднаної робочої групи Європейської спілки кардіологів та інших європейських медичних спілок, у більшості держав Європи стандартизований показник серцево-судинної смертності зменшується, за виключенням східноєвропейського регіону, де він і досі залишається високим. В Україні станом на 2012 рік зареєстровано 12286823 хворих на ГХ. Важливе значення у профілактиці ускладнень артеріальної гіпертензії має своєчасне її виявлення, однак статистично лише 66% виявлених хворих на ГХ було відомо про їхнє захворювання. В даний час загальновизнано, що позаофісний артеріальний тиск (АТ) – це важливе доповнення до стандартного офісного вимірювання, але останнє залишається «золотим стандартом» скринінгу, діагностики та лікування ГХ. Однак перевірене часом значення офісного АТ потрібно зіставляти з його істотними обмеженнями. Це призвело до того, що все частіше вимір позаофісного АТ вважається важливим у процесі лікування ГХ. У порівнянні з офісним АТ, домашнє моніторування артеріального тиску (ДМАТ) дає безліч значень за кілька днів або навіть за більш тривалий час, причому ці значення отримані у звичній для пацієнта обстановці. У порівнянні з добовим моніторуванням артеріального тиску, ДМАТ надає дані за тривалий час, дозволяє оцінити варіабельність АТ в різні дні, більш дешево, більш доступно і його легше повторити. За даними сучасних досліджень, домашній АТ щільно корелює з викликаним ГХ ураженням органів-мішеней, зокрема, з гіпертрофією лівого шлуночка, ніж офісний АТ. Останні мета-аналізи невеликого числа проспективних досліджень, проведених в загальній популяції, у первинній ланці медичної допомоги і у хворих ГХ, свідчать про те, що домашній АТ набагато краще допомагає прогнозувати серцево-судинну захворюваність і смертність, ніж офісний АТ. Дослідження, в яких виконувалося і добове моніторування артеріального тиску, і ДМАТ, показують, що домашній АТ як мінімум настільки ж добре корелює з ураженням органів-мішеней, як амбулаторний АТ, і що прогностична значимість домашнього АТ схожа з такою амбулаторного АТ після внесення поправки на стать і вік. Таким чином, можна зробити висновок, що домашнє моніторування артеріального тиску має багато переваг у контролюванні артеріальної гіпертензії, і в той же час, згідно з літературними даними, демонструє значну доказову базу щодо ефективності використання.