Оцінка структуро-функціонального стану мязів стегна у хворих з наслідками переломів стегнової кістки за даними ультразвукової діагностики

Abstract

РЕФЕРАТ. Актуальність. У разі переломів стегнової кістки відбувається пошкодження м’язів, яке, за умов уповільненої консолідації перелому, або перелому, що зрослося із залишковим несприятливим зміщенням, а також при неадекватній реабілітації в післяопераційному періоді може призводити до зниження опорної функції з розвитком тривалої або стійкої втрати працездатності і результатом даної травми в тяжкі тілесні ушкодження. Мета - дослідити структурно-функціональні характеристики м'язів стегна у разі наслідків переломів стегнової кістки з використанням метода ультразвукової діагностики. Методи. Методи. Матеріал дослідження - протоколи клініко-рентгенологічного обстеження 18 хворих із зрощеними закритими переломами діафізу стегнової кістки із залишковими деформаціями, у яких за підсумками первинної експертної оцінки не була встановлена ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з розвитком ускладнень в післяопераційному періоді. Методи дослідження - клінічний, рентгенологічний, ультразвукове дослідження (УЗД) двоголового м’яза стегна, прямого м’яза стегна, широкого медіального та широкого латерального м’язів. Результати. За результатами УЗД контур досліджених м’язів був чіткий, рівний на обох кінцівках; ехогенність м’язів ураженої кінцівки у всіх обстежених була підвищена, структура місцями неоднорідна. На ураженій кінцівці при першому обстеженні у спокої виявлено зменшення товщини досліджуваних м’язів, більш виражене на m.vastus medialis та m.vastus lateralis. Найбільше зниження скорочувальної можливості спостерігали на m.rectus femoris та m.vastus lateralis, що дорівнювало майже 6,0; 6,6 % від можливості скорочування інтактного м’яза. Результати другого дослідження після навантаження показали збільшення показнику КСпор2, що характеризує ступінь порушень скорочувальних властивостей ураженого м’яза. Величина КСпор2 порівняно з КСпор1 збільшилася: для m.rectus femoris - на 20,0%, для m.biceps femoris - на 28,9%, для m.vastus medialis - на 34,9%, для m.vastus lateralis - на 21,2%. Висновки. Виявлено тенденцію до зниження товщини м’язової тканини, порушення її структури, підвищення ехогенності під час ультразвукового дослідження у спокої та чітку тенденцію до зменшення скоротності всіх досліджених м’язів за результатами функціонального тестування властивостей м’язів ушкодженої нижньої кінцівки у хворих з наслідкіами переломів стегнової кістки з остаточними деформаціями діафізу.