Значение фракталкина и асимметричного диметиларгинина в диагностике атеросклеротического поражения коронарных сосудов у больных с сопутствующим сахарным диабетом 2-го типа и без него
Date
2016
Authors
Журавлева, Лариса Владимировна
Лопина, Наталья Андреевна
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Цель исследования - оценить уровни фракталкина и асимметричного диметиларгинина (АДМА) у больных ишемической болезнью сердца (ИБС) в зависимости от наличия сахарного диабета (СД) 2-го типа и характера поражения коронарных артерий, а также их значение в прогнозировании наличия и выраженности атеросклеротического поражения коронарных сосудов.
Материалы и методы: обследован 131 пациент с ИБС (89 мужчин, 42 женщин), средний возраст которых составил 59,6±9,11 лет. В зависимости от наличия СД 2-го типа больные ИБС были разделены на 2 группы: 1-ая группа (n= 70) - больные с сопутствующим СД 2-го типа, 2-ая группа (n= 61) - больные ИБС без сопутствующего СД 2-го типа. Всем пациентам для верификации диагноза ИБС проводилась коронарография. У всех больных оценивались уровни фракталкина, АДМА.
Результаты. В ходе исследования было выявлено, что у пациентов с ИБС как с сопутствующим СД 2-го типа, так и без повышены уровни фракталкина и АДМА достоверно в сравнении с группой контроля (р˂0,05). У пациентов с гемодинамически значимыми стенозами коронарных артерий был достоверно повышен уровень фракталкина (р˂0,05), в то время как уровень АДМА достоверно не различался между подгруппами в зависимости от наличия гемодинамически значимых стенозов коронарных артерий (р˃0,05). У пациентов с ИБС лиц с диффузным поражением коронарных артерий как с сопутствующим СД 2-го типа, так и без, уровни фракталкина были достоверно выше, чем у лиц без диффузного поражения коронарных артерий (р˂0,05). У пациентов с ИБС и сопутствующим СД 2-го типа на фоне диффузного поражения коронарных артерий были достоверно повышены уровни АДМА в сравнении с пациентами без диффузного поражения коронарных сосудов (р˂0,05). У лиц с ИБС без сопутствующего СД 2-го типа отмечалась недостоверная тенденция повышения уровня АДМА при диффузном поражении коронарных сосудов (р˃0,05). При сравнении AUC ROC-кривых фракталкина и АДМА для прогнозирования наличия атерослеротического поражения коронарных сосудов было установлена диагностическая ценность АДМА, однако в отношении прогнозирования наличия диффузного поражения коронарных сосудов большей диагностической ценностью обладал фракталкин.
Выводы. Определение уровня фракталкина и АДМА имеет важное значение как в прогнозировании наличия атеросклеротического поражения коронарных сосудов, так и диагностики гемодинамически значимых стенозов коронарных артерий, диффузного поражения коронарного русла, что способствует профилактике развития осложнений ИБС.
Мета дослідження - оцінити рівні фракталкіну і асиметричного діметиларгініну (АДМА) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) в залежності від наявності цукрового діабету (ЦД) 2-го типу і характеру ураження коронарних артерій, а також їх значення в прогнозуванні наявності і вираженості атеросклеротичного ураження коронарних судин.
Матеріали і методи: обстежений 131 пацієнт з ІХС (89 чоловіків, 42 жінок), середній вік яких склав 59,6 ± 9,11 років. Залежно від наявності ЦД 2-го типу хворі ІХС були розділені на 2 групи: 1-а група (п = 70) - хворі з супутнім ЦД 2-го типу, 2-а група (п = 61) - хворі на ІХС без супутнього ЦД 2-го типу. Всім пацієнтам для верифікації діагнозу ІХС проводилася коронарографія. У всіх хворих оцінювалися рівні фракталкіну, АДМА.
Результати. В ході дослідження було виявлено, що у пацієнтів з ІХС як з супутнім ЦД 2-го типу, так і без були підвищені рівні фракталкіну і АДМА достовірно в порівнянні з групою контролю (р˂0,05). У пацієнтів з гемодинамічно значущими стенозами коронарних артерій був вірогідно підвищений рівень фракталкіну (р˂0,05), в той час як рівень АДМА вірогідно не відрізнявся між підгрупами в залежності від наявності гемодинамічно значущих стенозів коронарних артерій (р˃0,05). У осіб з дифузним ураженням коронарних артерій у пацієнтів з ІХС як з супутнім ЦД 2-го типу, так і без рівні фракталкіну були достовірно вище, ніж в осіб без дифузного ураження коронарних артерій (р˂0,05). У пацієнтів з ІХС та супутнім ЦД 2-го типу на тлі дифузного ураження коронарних артерій були вірогідно підвищені рівні АДМА в порівнянні з пацієнтами без дифузного ураження коронарних судин (р˂0,05). У осіб з ІХС без супутнього ЦД 2-го типу відзначалася недостовірна тенденція підвищення рівня АДМА при дифузному ураженні коронарних судин (р˃0,05). При порівнянні AUC ROC-кривих фракталкіну і АДМА для прогнозування наявності атеросклеротичного ураження коронарних судин було встановлено велику діагностична цінність АДМА, проте відносно прогнозування наявності дифузного ураження коронарних судин більшою діагностичну цінність мав фракталкін.
Висновки. Визначення рівнів фракталкіну і АДМА має важливе значення як в прогнозуванні наявності атеросклеротичного ураження коронарних судин, так і діагностики гемодинамічно значущих стенозів коронарних артерій, дифузного ураження коронарного русла.
The purpose of research - to assess the fractalkine and asymmetrical dimethylarginine (ADMA) levels in patients with coronary artery disease (CAD), depending on the presence type 2 diabetes mellitus (T2DM), the nature of coronary artery lesions, and its value in predicting the presence and severity of coronary atherosclerotic lesions. Materials and Methods: 131 patients with CAD (89 men, 42 women), mean age of 59.6 ± 9.11 years were examined. Depending on the presence of T2DM patients with CAD were divided into 2 groups: 1st group (n = 70) - patients with concomitant T2DM, 2nd group (n = 61) - patients with CAD without T2DM. All patients were performed coronary angiography to verify the diagnosis of coronary artery disease. Also were assessed the levels of fractalkine and ADMA. Results: The study demonstrated that patients with CAD both with concomitant T2DM and without had significantly increased levels of fractalkine and ADMA compared with the control group (p˂0.05). In patients with hemodynamically significant stenosis of the coronary arteries was significantly elevated levels of fractalkine (p˂0.05), while ADMA levels were not significantly different between subgroups based on the presence of hemodynamically significant stenosis of the coronary arteries (p˃0.05). In patients with diffuse CAD with and without T2DM fractalkine levels were significantly higher than in patients without diffuse coronary artery lesions (p˂0.05). In patients with CAD associated with T2DM and diffuse coronary artery lesions ADMA levels were significantly increased compared with patients without diffuse coronary vessels (p˂0.05). In patients with CAD without concomitant T2DM was nonsignificant trend observed raising the level of ADMA in diffuse lesions of the coronary vessels (p˃0.05).
When comparing the AUC ROC-curves fractalkine and ADMA to predict the presence of coronary vessels aterosleroticheskogo great diagnostic value of ADMA was set, however, in relation to predict the presence of diffuse coronary vessels greater diagnostic value had fractalkine. Conclusions. Determination of fractalkine and ADMA levels is important in predicting the presence of atherosclerotic lesions of the coronary vessels and the presence of hemodynamically significant coronary artery stenosis, diffuse coronary lesions and helps prevent complications of CAD.
Description
Keywords
фракталкин, асимметричный диметиларгинин, атеросклероз коронарных сосудов, сахарный диабет 2-го типа, фракталкін, асиметричний диметиларгінін, атеросклероз коронарних судин, цукровий діабет 2-го типу, fractalkine, asymmetrical dimethylarginine, coronary heart disease, type 2 diabetes mellitus
Citation
Журавлева Л. В. Значение фракталкина и асимметричного диметиларгинина в диагностике атеросклеротического поражения коронарных сосудов у больных с сопутствующим сахарным диабетом 2-го типа и без него / Л. В. Журавлева, Н. А. Лопина // Серце і судини. – 2016. – № 3 (55). – С. 60–70.